Трансформація споживчого ринку та його регулювання в перехідній економіці

Автором підкреслюється, що пошук цілісного методологічного підходу до аналізу процесу трансформації та регулювання споживчого ринку повинен провадитись за рахунок визначення місця та ролі споживчого ринку в системі суспільного виробництва, виявлення його специфічних ознак. Результатом проведеного аналізу місця та ролі споживчого ринку в системі економічних пропорцій є наступні положення: споживчий ринок відіграє провідну роль у встановленні, розвитку та реалізації економічних інтересів суб’єктів економіки; тісно пов’язаний зі структурними елементами сукупного ринку (ринками ресурсів, робочої сили та грошей) ; формує на основі цього зв’язку основні макроекономічні пропорції; займає положення у сфері взаємодії макро- та мікрорівнів економіки. Таким чином, для споживчого ринку є характерними закономірності як мікро-, так і макроекономічного характеру. Усе це дозволило уточнити визначення споживчого ринку як системи економічних відносин, яка виражає прямі та зворотні зв’язки суб’єктів господарської діяльності щодо руху споживчих товарів (послуг) та реалізує їх економічні інтереси.

У дисертаційній роботі отримали детальну розробку різні види і типи споживчих ринків, властивих перехідній економіці. Так, за суб’єктом господарювання споживчі ринки поділені на державні (безпосередньо регульовані державою) та приватні (представлені різноманітними суб’єктами підприємницької діяльності) ; за мірою легалізації – легальні, “сірі” (обіг товарів, послуг та грошових ресурсів здійснюється частково легально, а частково у “тіньовому” секторі економіки) та “чорні” (ринки протизаконних товарів та послуг) ; за територіальною ознакою, з різною споживчою можливістю доходів громадян, тобто можливістю придбання однаково якісних товарів та послуг – національні, регіональні, міські та сільські; по соціальним секторам, тобто за ступенем соціальної доступності: споживчі ринки, придбання товарів та послуг на яких доступне – дуже багатим верствам населення, заможним, середньому класу, малозабезпеченим верствам населення, бідним.

Споживчий ринок як складна соціальна система певним чином структурований та включає в себе ряд підсистем. Мова йде про багаторівневе функціонування системи споживчого ринку, а саме, про мікро- та макрорівні. Таким чином, структура споживчого ринку розглянута в роботі у двох площинах. На мікроекономічному рівні структура споживчого ринку представляє собою взаємодію таких відособлених економічних одиниць, як покупець (кінцевий споживач – пред’явник попиту) та продавець у сфері обміну, за допомогою якого здійснюється реалізація товарів та послуг. Елементи цієї структури характеризуються якісною відособленістю та взаємозалежністю (на основі факторів попиту та пропонування). На макроекономічному рівні структура споживчого ринку являє собою сукупність (безліч) різноманітних споживчих ринків окремих товарів та послуг. Кожний компонент макроструктури має свою розвинуту підструктуру ринків взаємозамінних та взаємодоповнюючих товарів та послуг.

У роботі розкрито особливості трансформації особистого споживання як багатомірного процесу в перехідній економіці, показана залежність зміни рівня і структури споживання від соціального статусу споживачів. На основі детального аналізу категорії потреби, існуючих теорій споживання, історичного огляду розвитку науки про поведінку споживачів автором дається нове розуміння процесу особистого споживання в системі суттєвих відмінностей індустріального та постіндустріального суспільств. На наш погляд, вплив світоглядних змін на індивідуальну поведінку споживачів породжує перехід від масового ринку до формування мікроринків і ніш, посилює процес індивідуалізації, самовираження і конструювання самоідентичності через споживання товарів-„символів” як форм спілкування з оточенням. Таким чином, в роботі доведено, що в перехідній економіці особисте споживання – це багатомірний процес не тільки задоволення базових природних потреб за допомогою разового або довготривалого використання товарів (послуг), а й процес самовираження, виробництва символів, завдяки яким людина передає суспільству інформацію про себе.

На кожній стадії трансформації потреб у індивіда виникає осмислення потреб того або іншого рівня, що в результаті приводить до виникнення економічного інтересу як усвідомлення шляхів задоволення потреб. Для споживача, який має обмежений дохід відносно об’єму своїх потреб, такий інтерес відображається у пошуку шляхів до максимізації корисності. Виробник же, який постачає на ринок товари й послуги й одержує дохід в формі прибутку, зацікавлений в максимізації цього прибутку, для того, щоб вийти на споживчий ринок вже як споживач відповідних товарів та послуг. Економічні інтереси названих суб’єктів виявляються безпосередньо на ринку через попит та пропонування. Отже, споживчий ринок відіграє провідну роль в процесі встановлення, розвитку та реалізації економічних інтересів суб’єктів господарської діяльності.

На наш погляд, основною метою розвитку споживчого ринку є підвищення його насиченості за рахунок зростання обсягів вітчизняного виробництва конкурентоспроможної продукції при одночасному збільшенні купівельної спроможності всіх верств населення.

Трансформаційні зрушення, які відбуваються в економіці країни, докорінно змінили споживчий ринок, дозволили відійти від товарного дефіциту. Встановлено, що з переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки значно змінилась макроструктура споживчого ринку – з’явилась велика кількість ринків принципово нових товарів та послуг, відбулося поглиблення диференціації споживчого ринку (від низькоякісних товарів та послуг до ексклюзивних, індивідуалізованих), зростання частки продукції приватних підприємств та багатьох видів імпортованої продукції на ринку.

Для оцінки трансформаційних зрушень споживчого ринку на основі численного статистичного матеріалу в роботі проаналізовано динаміку споживчого ринку. Одними з головних показників стану споживчого ринку в перехідний