Трансформація споживчого ринку та його регулювання в перехідній економіці

У цілому, споживчий ринок в умовах перехідної економіки зазнав ряд позитивних змін, хоча можна спостерігати й негативні тенденції: загальний обсяг роздрібного товарообігу в цілому по країні значно зменшився (в тому числі й в розрахунку на душу населення) ; спостерігалося значне зменшення рівня особистого споживання, а в структурі споживчих витрат постійно зростала доля продуктів харчування, й сам рівень споживання основних продуктів харчування далекий від науково обґрунтованих норм; набагато більшим став рівень тінізації споживчого ринку, що погано відобразилося на якості пропонованих товарів. На розвитку ринку негативно позначаються також нестабільність і часті зміни актів законодавчого забезпечення та невідповідність рівня економічного мислення більшості населення рівню сприйняття ринкових відносин, потрібному для проведення економічних реформ.

Розділ другий “Економічні методи регулювання споживчого ринку в умовах трансформації” складається із двох підрозділів. У другому розділі розглядається економічний механізм регулювання споживчого ринку протягом всього періоду трансформації, аналізується такий механізм в командно-адміністративній системі. У роботі розглянуті існуючі моделі державного регулювання споживчого ринку, їх переваги та недоліки стосовно економіки України, на базі чого виявлені основні фактори формування оптимальної моделі державного регулювання процесу досягнення рівноваги на споживчому ринку в перехідний період, і як підсумок автором аргументована така модель – основні параметри, висновки, пропозиції. А також виявлено пріоритетні напрямки державного регулювання споживчого ринку та запропоновано практичні засоби щодо вдосконалення захисту прав споживачів.

Розвиток ринкових відносин призводить до того, що внутрішні суперечності ринкової системи не можуть бути розв'язані без участі держави, оскільки економіка як система суспільних відносин функціонує одночасно з розвитком держави. Остання стає суб'єктом організації раціонального відтворення всього господарського життя та узгодження і реалізації різноманітних економічних інтересів суспільства в цілому. Держава, як верховний власник, реалізує свої потенційні можливості через відповідні функції, які є стрижнем економічної політики і «матеріалізуються» через механізм державного регулювання. Останнє становить органічну складову економічної політики.

У розділі приділено увагу трансформації механізму регулювання споживчого ринку, згідно з історичною послідовністю проаналізовано такий механізм в умовах командно-адміністративної системи, на початковій стадії трансформації і далі. Відмічено, що особливості розвитку економічних інтересів суб’єктів господарювання в централізовано-плановій економіці свідчать про відсутність у механізмі встановлення рівноваги на споживчому ринку спрямованості економічного інтересу виробника на взаємодію з економічним інтересом споживача. Доведено, що специфіка монополізму на споживчому ринку на початку трансформації обумовлена не стільки високим рівнем концентрації виробництва та великим розміром підприємств відносно внутрішньогалузевого ринку, скільки дуже вузькою предметною спеціалізацією виробництва.

Неоднорідність споживчого ринку за структурою та процесами, що протікають на ньому, свідчить про те, що встановлення рівноваги між попитом та пропонуванням відбувається при неузгоджених економічних інтересах і тому не має стійкого характеру. У зв’язку з цим, постає необхідність дослідження шляхів створення в Україні такого механізму, що був би здатним погоджувати економічні інтереси і, таким чином, встановлювати рівновагу попиту та пропонування на споживчому ринку.

У дисертації підкреслюється, що державне регулювання здійснюється за рахунок різних форм та інструментів впливу, об’єднаних в певну модель, і не є однаковими для різних економічних систем. Автором здійснена спроба визначення факторів, які безпосередньо впливають на формування тієї або іншої моделі державного регулювання, визначають об’єкт та інструменти впливу на процес стабілізації споживчого ринку. Таким чином, досягнення стійкої рівноваги на споживчому ринку стає можливим лише в результаті функціонування господарчого механізму, здатного узгоджувати суперечливі інтереси економічних суб’єктів і створювати систему стимулів для їх реалізації в певних умовах. Необхідними факторами досягнення споживчої рівноваги є конкуренція, ціни рівноваги, державне регулювання у формі певної моделі, яка формується під впливом факторів економічного, соціального і надбудовного характеру. Зазначені фактори визначають основні параметри моделі державного регулювання споживчого ринку: об’єкт, форми та інструменти впливу, характер функціонування та національну специфіку.

Аналіз історичних умов, в яких відбувалось формування реформістської та консервативної моделей державного регулювання економіки, дозволив зробити висновок, що поява даних моделей зумовлена, насамперед, дією факторів економічного порядку, а саме, існуючим технологічним способом виробництва та рівнем розвитку ринкової інфраструктури.

Оскільки основною специфічною особливістю української економіки є наявність значного впливу держави на економічні процеси, то формування механізму досягнення рівноваги на споживчому ринку повинно відбуватися за максимальної участі державних інститутів. Підкреслюється, що в сучасних умовах розвитку України використання основних важелів реформістської або консервативної моделей державного регулювання у чистому вигляді не є правомірним. Про це свідчить аналіз факторів, що впливають на формування моделі державного регулювання.

Якщо розглядати фактор технологічний, то необхідно констатувати, що загальною характеристикою економіки є те, що в Україні існує переплетення різних технологічних способів виробництва з перевагою часткової механізації в промисловості і домінуванням ручної праці в сільському господарстві. Технологічна багатоукладність свідчить про неможливість використання в чистому вигляді як реформістської, так і консервативної моделей регулювання.

Аналіз соціальних факторів доповнює дане ствердження. Централізовано-планова модель економіки створила досить сильну систему адміністративного управління та контролю, що базувалася на концентрації економічної і політичної влади, системах вертикальної диференціації доходів та статусних переваг, стандартах споживання, які значно