Туризм як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз

Дослідження розвитку людини в ХХІ столітті показало безпрецедентний динамізм мобільності її життєдіяльності. Виокремлюють такі види людської мобільності: територіальна, виробнича та соціальна. Так, остання характеризує людину ХХІ століття як здатну жити і працювати в різних соціальних середовищах, міняти неодноразово місце постійного проживання, пристосовуватися до різних стандартів побуту, праці та комунікацій.

В умовах переходу людства до інформаційного суспільства, а також за умов зростаючої соціально-політичної нестабільності в світі, прогресуючої моральної спустошеності і відчуженості людини, збільшуються запити населення на отримання нових туристських вражень. Глобалізація сучасного суспільства призводить до лібералізації відносин в галузі економіки, політики і міжнародних зв'язків. Це також зумовлює туристську активність сучасних людей. Але з іншого боку, глобалізація веде до уніфікації стилів життя і повного культурного змішування. Це обумовлює підвищений попит на туризм в ті реґіони, де зберігається культурна, соціальна, побутова самобутність нації або держави.

Туризм дозволяє отримувати переваги в конкурентній боротьбі з суперником за певних умов. Туризм запобігає емоційному колапсу сучасної людини, яка живе в прискореному ритмі.

Туризм виступає як сфера надання послуг з психологічного розвантаження та відтворення нових чуттєво-емоційних сторін внутрішнього світу людини. Туризм є необхідним окольним шляхом розвитку інтелектуальних, чуттєвих, пізнавальних зусиль, спрямованих на надбання нового соціального досвіду.

Розвиток туризму є одним з найбільш ефективних національних капіталовкладень в розвиток особистості. Туристська активність розвиває людину і як працівника, і як споживача, і як особистість.

Виконання людиною певної соціальної ролі і носіння певної маски особистості в певні періоди стомлює людину. Подорожуючи вона знімає «соціальну шкіру» і залишається наодинці зі своїм «Я», відпочиває від життя на виду, від напруги між соціальною маскою та своєю самістю. Обираючи той чи інший вид або об'єкт туризму, людина відкриває «скелети в шафі», тобто реалізує свої комплекси як невиконання будь-чого в індивіді, в своїх бажаннях або намагається осилити ту сферу або область, де вона в повсякденному житті не може будь-що осилити або подолати.

Для багатьох людей пересичення повсякденністю, звичайністю призводить до захоплення туризмом як відхиленням від щоденної неминучості, яка лякає людину повторенням одних і тих самих форм життєдіяльності.

В підрозділі 2. 3 – “Туризм як прояв свободи сучасної особи” – дисертант прагне дослідити специфіку туристської свободи. Свобода взагалі, і туристична зокрема, конституює людину як індивідуальність, обґрунтовує її солідарність з іншими людьми, тобто детермінує можливість її співпраці, використання соціального досвіду інших спільнот при здійсненні власного життєвого проекту. Туристська свобода має як духовний, так і матеріальний аспекти.

Туристська свобода особистості в процесі свого розвитку матеріалізується у певних здобутках туристичної індустрії. Автор зазначає, що туристська свобода особи обумовлена об’єктивними умовами її буття та суб’єктивними можливостями самої особистості. Головними із її складових є уміння адекватно розуміти та виражати власні інтереси і прагнення, формулювати цілі туристичної і розробляти програми їх здійснення, здібність орієнтуватися в різних ситуаціях та приймати оптимальні рішення. Автор визначає критерії розвитку туристської свободи особистості і суспільства. Туристська свобода особи в деякій мірі обмежена її світоглядними орієнтаціями та ціннісними уподобаннями.

Автор вважає, що одним із важливих аспектів туристської свободи є питання про соціальну синергію, що виявляється у сприянні туризму становленню людства як єдиного цілого, реалізує необхідність організації колективних дій, що ведуть до гармонізації взаємовідносин людей між собою і з оточуючим світом.

Аналізується такий сучасний прояв туристської свободи як екстремальний туризм. Свобода туристичної діяльності передбачає осмислення відповідальності за її наслідки.

Туристська свобода історична як в об’єктивному механізмі її реалізації, так і в суб’єктивній уяві про неї. В цьому плані розвиток суспільства, на думку автора, виступає як процес модифікації свободи взагалі, і туристської зокрема. Туристська свобода в своєму практичному використанні суперечлива. Автор пропонує розрізняти конструктивно та деструктивно орієнтовану туристську свободу.

Форма туристської свободи залежить від домінуючих в даний час і в даному місці уподобань, їхньої авторитетності, осмислення, міри подолання забобонів. Свобода завжди реалізується через права людини, а в наш час важливим проявом прав людини є право на здійснення туристськної діяльності.

Туристська свобода – це цінність, яка заснована на певній істині, але не співпадає з нею. Безперечно, що туристична свобода найбільш повно реалізується при демократичному політичному режимі. Реалізація туристської свободи впливає і на свободу приватного володіння. Якщо людина має в приватній власності привабливий з точки зору туристичного споживання об’єкт, то вона буде намагатися зберігати та примножувати його споживчі якості.

Розділ третій – “ТУРИЗМ ЯК ЧИННИК СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ” – складається з трьох підрозділів. Підрозділ 3. 1 – “Місце туризму в суспільному виробництві” – присвячений аналізу специфіки туристичного виробництва. Вирішення проблеми задоволення необмеженого споживання туристичних послуг, необхідних для компенсації страху і високих темпів життя сучасної особи, стало особливо актуальним на початку ХХІ століття. Обмеження будь-якого виду споживання породжує у людей почуття внутрішньої спустошеності, безвихідності, сум'яття та стресу. Коли людина споживає туристичні послуги без обмеження, вона сублімує від повсякденних перешкод і труднощів. Масовий масштаб бажання подорожування пов’язаний з можливостями якісної зміни життя, спробами усунути