Туризм як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз

Автор наголошує, що туристичне виробництво – це процес, завдяки якому люди перетворюють навколишній світ для задоволення своїх туристичних потреб – пізнавальних, оздоровчих, економічних тощо. Сучасне туристичне виробництво зберігає історичну спадщину країни, реґіону, етносу, нації; створює розвинуту соціальну інфраструктуру, нові робочі місця. Природа туристичного виробництва така, що, створивши для нього нічим не обмежений простір, воно може функціонувати на умовах повного самофінансування. В умовах обмеженості бюджетних коштів туристичний бізнес є важливим чинником соціально-економічного розквіту України.

Туризм – одна з найефективніших та найбільш перспективних галузей суспільного виробництва, яка за економічними показниками (надходження від цього виду послуг зросли в 300 разів протягом другої половини ХХ століття – з 2 мільярдів доларів в 1950 році до 600 мільярдів доларів у 2000 році) випередила навіть автомобільну промисловість й зайняла друге місце після комп'ютерної .

Туризм вважається однією з найбільш рентабельних галузей: це саме та галузь, яка при порівняно невеликих витратах може дати значний прибуток. Саме туризм має змогу швидкого обігу капіталу – в 4 рази вищий, ніж в середньому по світовому господарству . Тому туризм – це бізнес ефективних капіталовкладень та стабільне джерело доходів держави та господарчих суб'єктів.

В підрозділі 3. 2 – “Соціальні функції туризму” – автор виокремлює базові функції туризму: соціально-демографічна, економічна, екологічна, культуротворча, гуманістична, людинотворча.

Відносно соціально-демографічної функції туризму слід відзначити такі її основні аспекти, як: вид відпочинку, що сприяє відновленню сил та працездатності людини, а відповідно – психофізіологічних ресурсів суспільства; сприяння раціональному використанню вільного часу людей; поліпшення трудової зайнятості та підвищення життєвого рівня населення; збагачення соціально-економічної інфраструктури та міжрегіональної співпраці країн, держав та народів.

Досліджено такі аспекти економічної функції туризму як: джерело прибутку туристських центрів, що сприяє надходженню в країну великих грошових коштів в іноземній валюті, особливо за умови розвитку в'їзного туризму; стимулювання розвитку галузей, пов'язаних із випуском предметів споживання як туристського, так і нетуристського призначення; зростання попиту на вироби місцевих ремісничих господарств, сувеніри, реалізація яких служить гарною рекламою для туристського центру.

Говорячи про екологічну функцію туризму, відзначено, що туризм, як правило, не виснажує екологію, не порушує природну рівновагу, а навпаки, зацікавлений в ній.

Аналіз культуротворчої функції туризму здійснюється на основі використання моделі взаємодії чотирьох культур: культура того реґіону, звідки приїжджають туристи; дозвіллєва культура; самобутня культура місцевих жителів та культура обслуговування.

Гуманістична функція туризму досліджується як засіб міжлюдських відносин та як форма міжособистісних комунікацій.

Розглядаючи людинотворчу функцію, автор досліджує такі її аспекти, як пізнання життя, побуту, історії, культури, традицій, звичаїв свого й інших народів, розширення кругозору людини, розвиток її інтелекту, краще усвідомлення реальної картини світу та формування естетичного смаку.

В підрозділі 3. 3 – “Фактори оптимізації розвитку туристичної діяльності в Україні” – оптимізація туристичної діяльності розглядається. як пошук найбільш сприятливого в даних умовах варіанту вирішення проблем, протікання соціального процесу в найбільш ефективній формі. В якості основних факторів оптимізації туристичної діяльності в Україні аналізуються: державна політика регулювання туристичної галузі; розвиток сучасних організаційних форм туристичного бізнесу; політична та соціально-економічна стабільність суспільного розвитку; задовільний стан екології в об’єктах туризму; платоспроможність населення країни щодо споживання туристичного продукту; розвиток міжнародних культурних зв’язків.

Актуальність розгляду задачі оптимізації туристичної діяльності обумовлена важливим значенням туризму в житті країн і народів в силу його безпосереднього впливу на соціальну, культурну, економічну та політичну сфери життя держав і їхні міжнародні відносини, а також необхідністю людини в активному відпочинку і свободи її подорожей в вільний час, глибокий гуманітарний характер яких підкреслює туризм.

 

 

Дисертаційна робота “Туризм як форма активності людини: соціально-філософський аналіз” містить ряд важливих вихідних положень і висновків теоретичного і практичного характеру.

Розуміння особливостей існування і тенденцій розвитку будь-якого суспільства неможливо без ретельного аналізу різноманітних проявів його дозвіллєвої діяльності. В сучасних умовах, коли туризм став значним суспільним явищем, актуальною стає проблема його соціально-філософського дослідження. Виступаючи способом раціональної організації вільного часу людини, важливим чинником суспільного розвитку, а також проявом свободи сучасної особи і формою реалізації людиною свого потенціалу, туризм залишається теоретично мало досліджуваним соціальним явищем.

Проблема вивчення туризму носить міждисциплінарний та багатоаспектний характер. У науковій літературі виділяються економічні, соціальні, історичні, медичні аспекти дослідження туризму як соціального явища. Теоретична розробка багатьох аспектів проблеми туризму має фраґментарний та дискусійний характер. Розкриття соціальної сутності туризму в сучасній літературі носить вузько професійний характер. Відсутнє комплексне уявлення про сутність та соціальне призначення туризму як форми соціальної активності сучасної особи.

Філософська рефлексія туризму здійснювалась за допомогою таких методологічних підходів як історико-філософський, коли туризм вивчається у відповідності до періодів у розвитку суспільства; системний, згідно з яким туризм розглядається як комплексне соціальне явище, складові якого досліджуються як частини єдиного цілого; структурно-функціональний, в рамках якого визначається сутність і змістовна спрямованість соціальних функцій туризму. Соціально-філософська проблематика туризму охоплює такі аспекти, як аналіз туризму з точки зору виділення його ключових структурних складових, в якості яких розглядаються структура туризму як галузі суспільного виробництва і як форма активності сучасної особи, особливості формування