Типи темпераменту та аналітична теорія особистості К. Г. Юнга

Альтернативою наукового дослідження людської психіки у Юнга фактично виявляється містичне осяяння. Воно стає ключем до розуміння обрядового й духовного життя людства, починаючи від шаманізму і священних церемоній туземних племен, закінчуючи великими світовими релігіями.

 

 

Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями. Емоції і почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її. Людські емоції і почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. К. Д. Ушинський писав, що «ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування». Емоції і почуття органічно пов'язані між собою, але за своїм змістом і формою переживання вони не тотожні.

Емоція – це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю – це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу.

Емоціям властива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна емоція, кожне почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: «радість – горе «, «любов- ненависть», «симпатія – антипатія», «задоволення – незадоволення». Полярні переживання мають явно виражений позитивний або негативний відтінок.

Можна виділити основні емоційні стани, в яких може перебувати будь-яка людина, знаходячись під впливом так званих фундаментальних емоцій.

Емоція називається фундаментальною, якщо вона має специфічний внутрішньо детермінований нервовий субстрат, зовні виражається особливими мімічними або нервово-м'язовими засобами і оперує особливим суб'єктивним переживанням – феноменологичною якістю. Фундаментальні емоції є важливими в житті індивіда, але окремо, не в сполученні з іншими емоціями, вони існують лише протягом дуже короткого періоду часу до того, як активізуються інші емоції.

Хоча фундаментальні емоції мають уроджений характер, у кожної культури є свої власні правила прояву цих емоцій. Ці культурні правила можуть вимагати придушення або маскування одних емоційних виражень і, навпаки, частого прояву інших. Так, у Японії прийнято посміхатися, навіть переживаючи горе.

До фундаментальних емоцій відносять:

1. Інтерес-хвилювання. Це позитивна емоція, що мотивує навчання, розвиток навичок і вмінь, творчі прагнення. У стані інтересу в людини підвищується увага, допитливість і захопленість об'єктом інтересу. Інтерес, який викликають інші люди, полегшує соціальне життя й сприяє розвитку емоційних міжособистісних стосунків.

2. Радість. Радість- максимально бажана емоція. Вона є, швидше за все, побічним продуктом подій і умов, ніж результат безпосереднього прагнення до неї.

3. Подив. З'являється завдяки різкому підвищенню нервової стимуляції, що виникає через яку-небудь раптову подію. Подив сприяє спрямуванню всіх пізнавальних процесів на об'єкт, що викликав подив.

4. Горе-страждання – емоція, випробовуючи яку, людина падає духом, відчуває самітність, відсутність контактів з людьми, жалість до себе.

5. Гнів. При гніві підвищується тиск, кров приливає до обличчя, напружуються м'язи. Усе це викликає відчуття сили, почуття хоробрості, упевненості в собі.

6. Відраза. Вона, як правило, виникає разом із гнівом, але має свої власні мотиваційні ознаки й інакше суб'єктивно переживається. Викликає бажання позбутися від будь-кого або від будь-чого.

7. Презирство. Часто бажання почувати свою перевагу в якомусь відношенні може вести до деякого ступеня презирства. Ця емоція «холодна», що веде до деперсоналізації індивіда або групи, до якої відчувають презирство, тому вона може мотивувати, наприклад, холоднокровне вбивство. У житті ця емоція не має жодної корисної або продуктивної функції.

8. Провина. Провина часто виявляється пов'язаною із соромом, але сором може з'являтися через будь-які помилки, а провина виникає при порушеннях морального або етичного характеру, причому в ситуаціях, коли суб'єкт відчуває особисту відповідальність.

9. Сором. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути. Він може також сприяти виникненню почуття бездарності, може бути основою самоізоляції індивіда. Хоча тривале постійне почуття сорому може перешкоджати розвитку людини, ця емоція часто сприяє збереженню самоповаги.

10. Страх. Страх, швидше за все, відчувала у своєму житті кожна людина, переживати його дуже шкідливо. Страх – емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. Індивід у психологічному стані страху, як правило, змінює свою поведінку. Страх у людини викликає депресивний стан, неспокій, прагнення уникнути неприємної ситуації, іноді паралізує її діяльність. Якщо джерело небезпеки є невизначеним або неусвідомленим, стан, що виникає, називається тривогою. Під впливом страху в людини виникають вегетативні дисфункції, з'являється своєрідний вираз обличчя. У випадках, коли страх досягає сили панічного страху, жаху, він здатний