Умови і шляхи розвитку творчості у дітей

Навчання творчості, на думку Дж. Сміта, стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:

- фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості в будь яку хвилину діяти з ними;

- соціально-економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримують негативної оцінки зі сторони дорослих;

- психологічні, зміст яких полягає в тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.

Підґрунтям для розвитку пізнавальних здібностей кожної дитини є сукупність сенсорних, інтелектуальних і творчих здібностей. Підвалинами пізнавальної діяльності є пізнавальна активність та пізнавальна самостійність учнів. Залежно від значення та основної ролі, яку відіграє активність у навчанні, виділяють такі види пізнавальної активності:

- наочно-практична;

- операційно-дійова;

- творчо-пізнавальна;

- мотиваційна.

Розглянемо творчо-пізнавальну активність. Вона, на сам перед, передбачає розвиток творчої діяльності. На думку психологів та дидактиків, вона полягає у самостійному перенесенні дитиною знань, умінь та навичок у нові ситуації, у відшуканні в навчальному матеріалі проблеми, нової функції об’єктів та їх структури, у комбінації вже відомих способів та пошуку нових прийомів розв’язання пізнавальних завдань.

Важливе значення в активізації творчих здібностей кожної дитини має проблемність у навчанні, тобто організація самостійної діяльності з метою здобуття нових знань методом розв’язання пізнавальних проблем.

Необхідно зазначити, що розвиток творчих здібностей дітей відбувається за двома напрямками. З одного боку, ускладнюються дії щодо використання засобів роз’язання завдань; з іншого – змінюються самі засоби.

Такий підхід до розвитку пізнавальних здібностей дозволяє не обмежуватися формальним проведення уроків, а ставитися до освітньої роботи творчо, зацікавлено, з бажанням.

У даний період уява все більше набуває творчого характеру. Дитина здатна передбачати майбутнє, може уявити не тільки кінцевий результат власної діяльності, а й її проміжні етапи.

Вироблені людством і зафіксовані в культурі засоби та способи пізнання світу передають дитині дорослі. Згідно із прищепленням знань, умінь та навичок необхідно спрямувати на виховання у дітей уміння самостійно пізнавати світ. У цьому контексті окреслюється мета розумового виховання – формування всебічно розвиненої дитини, її розумової активності, самостійності, творчих здібностей.

Досягненню мети підпорядкований зміст розумового виховання – формування у дітей певного обсягу знань про навколишні предмети та явища (суспільне життя, працю дорослих, живу і неживу природу), способи розумової діяльності (вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати).

Розумовий розвиток дітей залежить від того, наскільки вона бере участь у продуктивних видах діяльності. Кожна продуктивна діяльність передбачає вміння дитини планувати, тобто спершу уявляти образ того, що створюється, а потім втілювати його у практичній діяльності. Так, конструювання вимагає цілісного сприйняття предмета, що конструюється, його складових частин, уміння уявити його в різних просторових положеннях, планувати практичні дії, оцінювати процес і результати своєї діяльності тощо. Ці дії у процесі роботи вдосконалюються.

У процесі зображувальної діяльності (малювання, ліплення, виготовлення аплікації) розширюються, поглиблюються знання про предмети та явища навколишнього світу, розвиваються сенсорні здібності. У творчому процесі діти вчаться аналізувати предмети, порівнювати їх, відокремлювати їх ознаки, сприймати створене та завершене зображення, оцінювати його.

Основною умовою розвитку творчості є навчання. Воно, враховуючи можливості дитини, забезпечує цілеспрямовану, планомірну передачу необхідних для діяльності знань, умінь, навичок, а вже потім на тій основі формується вміння користуватися засвоєними знаннями для розв’язання творчих завдань. У процесі навчання педагог розвиває творчі здібності дітей.

Для розвитку дитячої творчості розробляються творчі завдання, що допускають відповідну етапність та містять в собі різні рівні співвідношення активності та самостійності дитини, якою керує дорослий.

 

 

“Уміти творчо мислити повинен… і майбутній математик, і майбутній тракторист. ”

Паламарчук В. Ф.

 

Вчити іноземну мову важко. Багато дітей, які починають вивчати в школі іноземну мову, вважають, що це весело і кумедно. Але через деякий час вони починають розуміти, що це зовсім нелегко, і незабаром іноземна мова стає одним з улюблених предметів. Однією з причин, яка призводить до такого результату – труднощі у вивченні граматики. Традиційні способи пояснення і тренування до бажаного результату не призводять. Навчання більш ефективно, якщо учні активно залучені в процес. Є різні способи стимулювати дітей до активності, але найефективнішими є гра, творчість і цікавість. В даний час гри є невід'ємною частиною навчання англійській мові. Бельгійський бізнесмен, який спостерігав за дітьми, які вивчали граматику в процесі гри, сказав: «It isn’ t silly at all «, тим самим висловлюючи здивування, що гра може бути цікавою і серйозною в один і той же час. Ігри сприяють інтенсивної мовної практиці. Вони можуть використовуватися на початку уроку чи в кінці для стимуляції, зменшення напруги після контрольної, для зміни діяльності на уроці. Важливо, щоб ігри доставляли радість, допомагали в тренуванні мовних явищ. Однією з переваг ігор є те, що всі учні працюють одночасно. Участь в іграх розвиває здатність співпрацювати, змагатися, не проявляючи агресії, вміти програвати, брати на себе відповідальність. Особливого значення набувають