Управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері

В дисертації акцентується на тому, що в процесі формування однозначної оцінки рівня інвестиційної привабливості даної сфери необхідно враховувати пріоритетність тих чи інших критеріїв і груп показників в межах бази оцінки. Тобто, потрібно брати до уваги те, що одні фактори інвестиційної привабливості в межах сукупності об’єктів порівняння є більш вагомими, ніж інші, вплив яких на рішення інвестора є незначним. 

Приймаючи до уваги те, що згадані пріоритети можуть суттєво змінюватись з часом навіть в межах однієї і тієї ж сукупності об’єктів порівняння, в дисертації розроблена гнучка система визначення рівня інвестиційної привабливості курортів, з урахуванням вищевказаних факторів. Вона побудована на основі методів експертних оцінок і має таку послідовність: 1) визначаються фактори оцінки інвестиційної привабливості об’єктів курорту; 2) визначаються пріоритети окремих факторів стосовно загальної інвестиційної привабливості курорту; 3) по кожному з факторів визначається система показників які характеризують окремі аспекти впливу цих факторів; 4) визначаються пріоритети окремих показників у кожній з груп; 5) по кожному з показників здійснюється оцінка досліджуваного курорту; 6) на основі значень показників і з врахуванням рейтингових значень кожного показника і кожного фактора визначається інвестиційна привабливість об’єкта. 

Застосування таких методів оцінки інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери дає змогу визначити доцільність вкладання коштів у розвиток даної галузі в нашій країні, що знаходить своє відображення в таких її перевагах: висока прибутковість; екологічність, що сприяє не лише збереженню, але й зростанню екологічного потенціалу країни; невичерпність послуг та безперервне відтворення рекреаційних ресурсів; сприяння формуванню позитивного іміджу країни на світовій арені. 

Проведені автором дослідження показали, що в рекреаційно-туристичній сфері виник ряд проблем, які вимагають нагального вирішення. Так, наприклад, розвиток рекреаційно-туристичного комплексу Карпат характеризується суперечністю між потенційними можливостями конкурентоспроможності лікувально-рекреаційних послуг на ринку та небезпекою для функціонування курортів внаслідок загострення екологічних проблем та фізичного і морального зношування їх матеріально-технічної бази, передусім технологій і устаткування лікувально-оздоровчих послуг, загально курортної та комунальної інфраструктури. 

З огляду на це, в дисертації обґрунтовуються наступні пріоритетні напрямки залучення інвестицій у рекреаційно-туристичну сферу: стимулювання інноваційної діяльності в сфері лікування та рекреації і забезпечення конкурентоспроможності її методів та технологій на закордонних ринках; створення туристичної інфраструктури європейського рівня (готелі, кемпінги, санаторії, транспорт, комунікації тощо) ; стимулювання інвестиційної активності в сфері супутніх послуг (торгівлі, громадського харчування, інформаційної та фінансової інфраструктури лікування і туризму, грального і відпочинкового характеру тощо) ; реставрація та реконструкція пам'яток історії та культури регіону; формування рекламної діяльності на основі сучасних прогресивних технологій. 

В роботі проведено детальний аналіз 26 інвестиційних і 14 інноваційних проектів, які згруповано в окремі програми розвитку “Курортополісу Трускавець“, впровадження яких дасть можливість збільшити обсяг реалізації санаторно-курортних послуг до 37 млн. дол. США за рік. Також встановлено, що для належного розвитку “Курортополісу Трускавець“, потрібно близько 69 млн. дол., зокрема на: здійснення інноваційних проектів у рамках Трускавецького валеологічного інноваційного центру, включаючи розв'язання екологічних проблем розвитку курорту – 2, 3 млн. дол. ; реконструкцію і модернізацію санаторно-курортних закладів та загально-курортної інфраструктури – 12, 5 млн. дол. ; будівництво курорту-супутника «Помірки» – 16, 25 млн. дол. ; решта коштів повинні бути спрямовані на інвестиційні та некомерційні проекти в межах зони підтримки і розвитку малого та середнього бізнесу «Зона підприємництва Трускавця», а також на інвестиційні проекти лікувального, санаторно-курортного, рекреаційно-туристського та супутнього призначення. 

У третьому розділі – “Формування та особливості функціонування механізмів управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері” – проаналізовано особливості формування інвестиційних ресурсів і механізмів їх залучення, а також методи розрахунку ефективності використання інвестицій. 

Інвестиційна діяльність, як послідовна сукупність дій її суб’єктів, спрямована на одержання доходу або прибутку, повинна постійно знаходитись в полі зору держави, яка визначає правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності в своєму законодавстві. 

В дисертації аналізуються багатогранні аспекти структури інвестиційної діяльності рекреаційно-туристичної сфери, серед яких слід виділити: напрямки, форми і стадії інвестиційної діяльності, науково-технічне забезпечення та джерела фінансування. Вони матеріалізуються у відповідних інвестиційних проектах, при виборі яких необхідно провести цілу низку передінвестиційних досліджень, зокрема, вивчити всі інвестиційні ризики, провести маркетингові дослідження, оцінити напрямки і ефективність інвестування. Це дасть змогу обґрунтувати доцільність інвестицій і вибрати найбільш прийнятний проект. 

Поряд з тим, в роботі розглядаються можливі і наявні джерела інвестиційних коштів для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, залучення яких дасть змогу активізувати інвестиційну діяльність та збільшити капітальні вкладення в економіку країни і рекреаційно-туристичну сферу зокрема. 

На основі проведених досліджень, автором зроблено висновок про те, що прискорення інвестиційних процесів в рекреаційно-туристичній сфері України