Управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері

 

де Y – кількість повних років окупності проекту; 

L – залишок недоокуплених коштів останнього року окупності проекту, грн. ; 

M – грошовий потік надходжень останнього року окупності проекту, грн. 

В роботі акцентується на тому, що період окупності розраховується як для нарощуваних так і для простих грошових потоків. В останньому випадку ігнорується концепція часової вартості грошей. Недолік цього показника полягає в тому, що він не враховує життєвого циклу проекту і розподілу надходжень у часі. Так, один проект може мати більший період окупності в порівнянні з іншим, але це ще не означає, що він менш ефективний, бо може принести значно більші надходження коштів після досягнення моменту окупності у прикінцевий період функціонування проекту, ніж інший проект, який має коротший період окупності, але незначні надходження після досягнення моменту окупності. Крім того, перший проект може мати дуже тривалий період функціонування, упродовж якого він може забезпечити значні надходження доходів та окупитися кілька разів. Другий же проект може мати короткий період окупності, але водночас і короткий життєвий цикл і приносити незначні надходження після досягнення моменту окупності. 

На замовлення ЗАТ “ТВІЦ“ було проведено оцінку ефективності використання інвестицій, на основі наведеної методики, таких інвестиційних проектів, як реконструкція ряду об’єктів санаторію “Берізка“; санаторію “Каштан“ та санаторію “Юність“. Обсяг інвестицій на реалізацію вище наведених проектів відповідно складає 2, 7; 2, 5; 2, 15 млн. грн. Так, зокрема кінцевий прибуток (Pf) відповідно складає: 5852, 935 тис. грн., 9437, 177 тис. грн., 2425, 461 тис. грн. ; середньорічна рентабельність капіталу відповідно: 0, 271, 0, 497, 0, 14; період окупності (роки) : 4, 8; 3, 67; 3, 19. За результатами обрахунків визначено, що найбільш ефективним інвестиційним проектом є санаторій “Каштан“. 

Для проведення всебічної оцінки ефективності інвестиційних проектів, наведені в розробленій методиці показники повинні застосовуватись у комплексі. Тільки в тому випадку можна здійснювати порівняльну оцінку економічної ефективності кількох інвестиційних проектів та зробити висновок про раціональне використання інвестицій. 

 

 

1. В результаті дослідження виявлено, що назріла необхідність розробки науково обґрунтованої концепції розвитку рекреаційно-туристичної галузі і прискореної практичної реалізації відповідних проектів. Насамперед мова йде про те, що стратегія і тактика формування рекреаційно-туристичного комплексу повинні починатися з визначення місця й ролі рекреації в економічній структурі національного господарства. Фінансово-економічне регулювання розвитку галузі повинно здійснюватися через активну інвестиційну політику та кредитування, удосконалення механізму платежів за використання природних рекреаційних ресурсів, ефективну податкову та цінову політику і інше. 

2. Проблеми залучення інвестиційних ресурсів у розвиток рекреаційно-туристичного комплексу обумовлюються суперечністю між потенційними можливостями конкурентоспроможності лікувально-рекреаційних послуг на ринку та небезпекою для функціонування курортів внаслідок загострення екологічних проблем та фізичного і морального зношування їх матеріально-технічної бази, передусім технологій і устаткування лікувально-оздоровчих послуг, загально курортної та комунальної інфраструктури. 

3. Органам управління галузі рекреації і туризму та інвесторам для прийняття своєчасних і об’єктивних рішень необхідно проводити оцінку інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери з позиції системного підходу, що включає комплекс показників і характеристик стану об’єкта інвестування та ефективності його роботи. 

4. Організаційно-економічний механізм управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері повинен охоплювати такі напрямки: визначення пріоритетів розвитку рекреаційного обслуговування населення; реорганізація форм власності; створення сприятливого клімату для залучення інвестицій; приведення до відповідності з існуючим попитом і пропозицією ціни на рекреаційні послуги. В прикладному відношенні, органам управління в сфері рекреації, цей механізм слід розглядати як систему фінансово-економічних і організаційно-правових важелів, які покликані забезпечити певний порядок здійснення інвестиційної діяльності в цілому і протікання окремих інвестиційних процесів зокрема, що дасть змогу досягти позитивних економічних результатів в даній галузі. 

5. Посилення регулюючого впливу ринкових важелів на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання зумовлює ситуацію, коли при управлінні інвестиційною діяльністю великого значення набуває процес прийняття інвестиційних рішень, невід’ємною частиною якого є якісна економічна оцінка використання інвестицій. Для державних і місцевих органів управління та інвесторів оцінка використання інвестицій повинна бути вирішальним етапом процесу прийняття інвестиційних рішень і від її результатів залежить прийняття проектів до реалізації або їх відхилення, що повинно здійснюватись на основі застосування методики запропонованої в дисертації. 

На підставі результатів дисертаційного дослідження рекомендуємо врахувати такі пропозиції: 

- Державному комітету України по туризму – концепцію розвитку рекреаційно-туристичної сфери в основу якої покладено заходи спрямовані на вдосконалення управління курортно-рекреаційним господарством. 

- Міністерству економіки України – структуру організаційно-економічного механізму управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері. 

- Міністерству освіти і науки – теоретико-методичні положення щодо оцінки інвестиційної привабливості об’єктів рекреаційно-туристичної сфери та методики розрахунку ефективності використання інвестицій при підготовці фахівців за спеціальністю “Менеджмент у невиробничій сфері“. 

 

 

Публікації у фахових виданнях

1. Гавран В. Я. Маркетинг в системі організації інвестиційної привабливості вільних економічних зон. // Вісник Технологічного університету Поділля. Ч. 1. Економічні науки. – №5. -1999. -С. 162-163. 

2. Гавран В. Я. Методи оцінки вибору варіантів у використанні інвестицій. // Вісник НУ