Управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері

Разом з тим, організаційно-економічний механізм управління інвестиційною діяльністю слід розглядати як важливий чинник виконання інвестиційної політики держави. В узагальненому вигляді він представлений на рис. 2. Його дієвість в значній мірі обумовлюється в результаті взаємодії складових елементів, сукупний вплив яких визначає економічні результати інвестиційної діяльності. Кожен елемент, в свою чергу, також формується із певних складових, результати дії яких безпосередньо впливають на інвестиційні процеси, а сукупна дія цих складових складає рушійну силу елементів. При цьому дія кожної складової може робити позитивний або негативний вплив на результативність інвестиційних процесів. Це знаходить відображення в сукупності дій і регуляторів, що складають основу організаційно-економічного механізму. Вони динамічні, піддаються дії зовнішніх і внутрішніх факторів та чинників, а також відіграють важливу роль у створенні економічно ефективного клімату інвестиційної політики держави. Тому, для формування раціональної державної інвестиційної політики, першочергова увага повинна приділятися оцінці впливу усіх складових механізму на економічну ефективність інвестиційної діяльності. Для цього доцільно провести аналіз впливу їх на ефективність інвестиційних процесів, а при необхідності періодично здійснювати їх корегування з метою створення більш ефективного клімату інвестиційної діяльності. 

В дисертації обґрунтовується положення про те, що формування організаційно-економічного механізму управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері повинно здійснюватись з врахуванням таких вимог: створення відповідного контролю за співвідношенням потоків реального і декларованого капіталів; скерування залучених інвестицій на розгортання новітніх наукомістких високотехнологічних методів рекреації і туризму, що сприятиме зміні економічної стратегії і створенню конкурентоспроможного професійного середовища в галузі; орієнтація інвестицій на створення ринкової інфраструктури, тобто сучасних ринкових інститутів, які повинні підвищувати ступінь адаптації господарюючих об’єктів до діяльності в ринкових умовах; диверсифікації джерел фінансування, тобто створення комплексу заходів, що будуть стимулювати діяльність як малого, середнього так і великого капіталу; контроль над фінансово-господарською ситуацією, що ґрунтується на організації комплексної системи моніторингу. Послідовний контроль з одночасним створенням певних пільг є найбільш раціональний шлях до підвищення ефективності інвестиційної діяльності. 

Посилення регулюючого впливу ринкових важелів на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання зумовлює таку ситуацію, коли при управлінні інвестиційною діяльністю великого значення набуває процес прийняття інвестиційних рішень, невід’ємною частиною якого є якісна економічна оцінка інвестицій. Вона є вирішальним етапом процесу прийняття інвестиційних рішень і від її результатів залежить прийняття проектів до реалізації або їх відхилення, що повинно здійснюватись на основі застосування відповідних методик. 

На даному етапі розвитку науки відомі ряд методів та прийомів за допомогою яких здійснюється аналіз інвестиційних проектів, тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість напрямків інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів. В дисертації, для оцінки ефективності інвестиційних проектів рекреаційно-туристичної сфери, запропоновано модифіковані показники відомої методики компаудингу, яка ґрунтується на приведенні усіх грошових потоків за проектом до майбутньої вартості, а саме: кінцевий прибуток на інвестований капітал (Pf) ; середньорічна рентабельність капіталу (Gc) ; період окупності (S). 

Показник, який характеризує кінцевий прибуток (Pf), дає змогу отримати найбільш загальну характеристику результату інвестування і розраховується як різниця між приведеними до майбутнього часу, шляхом нарощування грошових потоків, доходів та витрат за інвестиційним проектом (при чому інфляцію пропонується враховувати в ставках і та j) і розраховується за формулою:

 

де Rt – виручка від реалізації наданих послуг t-того року (t = 0... n), грн. ; 

Et – витрати на господарську діяльність t-того року (за винятком процентів, сплачених за користування позиковими коштами), грн. ; 

T – ставка податку на прибуток, %; 

Dt – амортизаційні надходження t-того року, грн. ; 

i – ставка нарощування доходів з врахуванням інфляції (рентабельність реінвестування, або нормальна ставка прибутку, або ставка процентів, що їх підприємство отримує за депозитами та рахунками до запитання у банках), %; 

n – термін експлуатації інвестиційного проекту в роках; 

Ct – інвестиції у межах реалізації проекту t-того року, грн. ; 

j – ставка нарощування витрат з врахуванням інфляції (середньозважена вартість капіталу або норма позичкового процента), %. 

Вище наведений показник враховує більшість принципів компаудингової методики оцінки ефективності інвестиційних проектів, а саме: формування доходів від проекту на основі чистого прибутку та амортизаційних надходжень, концепцію вартості грошей у часі, врахування доходів від можливого реінвестування капіталу, концепцію платності ресурсів, урахування фактору інфляції. Однак він має і ряд хиб, бо не враховує життєвого циклу проекту, а також співвідношення результату інвестування від проекту та обсягу інвестованого капіталу. Ці недоліки можуть бути усунені шляхом використання показника середньорічної рентабельності капіталу (Gc), який обчислюється за формулою:

 

отже, проект буде прибутковим, якщо Gc > 0. 

Цей показник дає змогу порівнювати проекти, що мають як різні життєві цикли, так і різний обсяг інвестованого капіталу і визначити перевагу того проекту, який забезпечує найбільший річний результат інвестування на одиницю інвестованого капіталу. 

За допомогою відомого показника періоду окупності капіталу (S) можна визначити термін повернення вкладених коштів. Це відбувається тоді, коли сума поточного прибутку від проекту, доходів від реінвестування прибутку та амортизаційних надходжень зрівняється із сумою здійснених