Управління процесом організації та функціонування спільного підприємництва в економіці України в умовах ринкових перетворень

- всебічно оцінити і зрозуміло для потенційних іноземних інвесторів викласти інвестиційну привабливість відповідного виробничого об'єкту або технічного проекту; якісно, відповідно до міжнародних стандартів, підготувати інвестиційний проект; переконливо продемонструвати готовність і мати реальну можливість включитися в реалізацію проекту, прийнявши на себе частину фінансового й організаційного вантажу. 

Ефективність інвестиційного проекту і результативність функціонування СП багато в чому зумовлюється вибором сфери застосування капіталу, варіанту розміщення нового підприємства. Причому процес обгрунтування територіального розміщення інвестиційного об'єкту багатоваріантний і повинний включати, на нашу думку, такі взаємозалежні етапи: визначення інвестиційної привабливості регіонів (областей) за показниками економічного потенціалу, порівняльну оцінку економічної ефективності і фінансових ризиків господарювання в регіонах (областях), обгрунтування вибору населеного пункту і конкретного місця локації інвестиційного об'єкту. 

Методичні основи обгрунтування щодо розміщення підприємств на цих етапах значно відрізняються за цілями, чинниками, що враховуються, показниками оцінки, методами розрахунків і доказів. 

Диференціація областей України за показниками економічного потенціалу описана в літературі і розглядається нами як перший етап у визначенні інвестиційної привабливості регіонів. Рейтинг економічного потенціалу областей встановлюється за п'ятьма синтетичними показниками (рівень розвитку виробничого потенціалу, виробничої інфраструктури, демографічна характеристика, рівень розвитку ринкових відносин і ринкової інфраструктури, рівень екологічних, криміногенних та інших ризиків), кожний з яких оцінюється за сукупністю аналітичних показників, що визначають їх рівень. 

При встановленні інвестиційної привабливості областей оцінку економічного потенціалу, на нашу думку, слід доповнити розглядом рівня використання потенціалу, тобто рівня економічної ефективності і фінансових ризиків господарювання в регіонах. Для цього рекомендується використовувати такі синтетичні показники: 1) стан наявного майна (знос і поновлювальність виробничих фондів, питома вага активної частини основних фондів та ін.) ; 2) рентабельність виробництва і продукції, що випускається; 3) оборотність всіх активів (капіталу) та їх складових частин; 4) ринкова активность (обсяг роздрібного товарообігу на душу населення, динаміка обсягів реалізації, частка експорту і т. д.) ; 5) фінансова стійкість (співвідношення власних і позикових засобів) ; 6) ліквідність активів. 

Розгляд отриманих даних, їх порівняння з показниками економічного потенціалу областей показує, що, незважаючи на великі розходження регіонів по окремих характеристиках ефективності виробництва і фінансових ризиків, більшість областей потрапляють у ті ж самі групи інвестиційної привабливості по обох варіантах її розрахунку: як за рівнем економічного потенціалу, так і за рівнем його використання і ризику. Це дає змогу сподіватись, що знайдено деякі загальні фундаментальні чинники формування інвестиційного клімату в регіонах. Так, до явних лідерів по обох варіантах розрахунків входять Київська, Запорізька, Харківська, Донецька, Львівська, Дніпропетровська області. Настільки ж міцно утвердилися в останній групі Тернопільська, Херсонська, Кіровоградська, Закарпатська, Волинська, Чернівецька області. 

Проведення рейтингових оцінок інвестиційної привабливості регіонів за показниками економічного потенціалу, а також ефективності і фінансових ризиків не означає, що вибір варіанта розміщення буде здійснено виключно на їх основі. Це лише вихідна інформація для початку інвестиційних досліджень і розрахунків, ігнорувати яку, звісно ж, не слід, але і цілком покладатися на неї теж не можна. Процес порівняльної оцінки й аналізу інвестиційної привабливості регіонів повинний завершуватися вибором населеного пункту, де доцільно розмістити нове підприємство. 

При обгрунтуванні вибору населеного пункту і місця локації інвестиційного об'єкту (у дисертації це зроблено на прикладі галузі громадського харчування), варто брати до уваги в основному такі два види чинників: а) умови виробництва, насамперед, наявність інфраструктури (електро-, водопостачання, каналізації, шляхів, зв'язку і т. д.), що забезпечує нормальне функціонування підприємства, а також більш низькі виробничі витрати; б) умови збуту продукції (послуг), які залежать від чисельності і концентрації населення в місті, насиченості підприємствами, організаціями, установами, розвиненості міського транспорту, рівня прибутків населення, його зв'язків з домашнім готуванням їжі та інших чинників попиту. 

Найбільш відповідальний і трудомісткий процес в обгрунтуванні розміщення інвестиційного об'єкту – це вибір його конкретного місця розташування в місті. Він складається з трьох взаємозалежних етапів: 

- формування вихідного переліку площадок розміщення на основі накопиченого раніше досвіду містобудування і принципів розміщення продуктивних сил взагалі й об'єктів громадського харчування зокрема, а також з урахуванням критеріїв максимізації попиту та інженерної забезпеченості площадок; 

- встановлення рейтингу площадок розміщення за ступенем їх комерційної привабливості, а також їх диференціація по зонах комерційної привабливості з урахуванням таких чинників, як щільність населення, його торговельно-ділова активність, наявність підприємств громадського харчування та інтенсивність пасажиропотоків в навколишній місцевості; 

- встановлення остаточного рейтингу площадок розміщення і послідовності їх будівництва з урахуванням соціологічних маркетингових досліджень, згоди населення користуватись послугами нового об’єкту харчування, а також потенційного попиту на його продукцію по зонах комерційної привабливості. 

Зазначені методичні підходи були практично реалізовані, зокрема, покладені в основу розробки “Комплексної програми розміщення ресторанів швидкого обслуговування “Макдональдс” у м. Харкові до 2005 р. ”, що була ухвалена радою головного управління містобудування і архітектури Харківського міськвиконкому. 

Важливою організаційно-економічною передумовою створення й ефективного функціонування СП є розробка й обгрунтування комплексного документу у вигляді проекту його виробничо-господарської діяльності, що, на відміну від поширеної практики, включав би до свого складу не тільки традиційні техніко-економічні обгрунтування, бізнес-план, проект статуту, але також ряд інших документів, зокрема концепцію і цілі функціонування підприємства, опис основного продукту, що випускається, визначення стадії розробки проекту продукції, що намічається до випуску,