Управління процесом організації та функціонування спільного підприємництва в економіці України в умовах ринкових перетворень

Важливою проблемою проектної справи в нашій країні є удосконалення процедури і регламенту документообігу при проектуванні нового об'єкту, зняття численних бюрократичних перешкод у процесі узгодження проектної документації в багатьох інстанціях органів місцевої влади. Як випливає з проведених розрахунків, тільки на один з етапів проектування ресторану “Макдональдс”, що охоплює лише узгодження документації по виділенню земельної ділянки під забудову, затрачується через бюрократичну тяганину 17 місяців, що втроє більше терміну, обумовленого реальними (технологічними) потребами. 

Тому з метою скорочення термінів розгляду й узгодження проектно-будівельних документів необхідно: чітко розмежувати функції служб міськвиконкому та інших місцевих органів влади у справі експертизи проектів і виключити дублювання в цій роботі; експертизу проектних документів і прийняття проміжних рішень робити не послідовно, а, де це можливо, паралельно в ряді служб міськвиконкому, практикувати проведення експертизи в одному місці (службі) із залученням представників інших зацікавлених і компетентних служб; затвердити нормативи витрат часу (і розцінки) на розгляд проектів і прийняття відповідних рішень міськвиконкому. 

Запропонований нами порядок погодження документації реалізований у практиці роботи Харківського міськвиконкому. В зв'язку з викладеним конче необхідно прийняти в країні в законодавчому порядку положення про спрощений регламент розгляду і затвердження проектної документації на будівництво, в якому були б передбачені всі необхідні (стандартні) етапи документообігу в держустановах, а також нормативні терміни і вартість “опрацювання” документів і прийняття необхідних рішень. 

Ефективність функціонування СП у вирішальній мірі залежить від системи господарського управління, господарського механізму. У дисертації розглянуті тільки ті елементи госпмеханізму, які зазнають найбільших змін в процесі переходу до ринку і мають специфічні форми прояву в діяльності підприємств із змішаним капіталом, а саме питання, пов'язані з цілепокладанням, принципами управління, а також з такими управлінськими функціями, як планування, організація виробництва, стимулювання праці. 

Вихідний етап у проведенні всебічного аналізу результатів господарської діяльності СП, обгрунтуванні розвитку оргструктури його управління – це розробка системи цілей, що охоплювала б головний зміст його діяльності у виробничій, науково-технічній, комерційній, соціальній сферах. У роботі

розглянуто “дерево цілей” СП, що включає генеральну мету його функціонування (одержання прибутку), а також підцілі різних рівнів. Воно побудовано відповідно до теорії ефективності громадського виробництва (визначення напрямків, чинників формування ефективності, резервів її зростання по рівнях господарського управління). Проте в дисертації цей важливий традиційний аспект цілепокладання доповнений аналізом державних і регіональних вимог, норм, традицій, дотримання яких є зовнішньою умовою, що обмежує діяльность СП. 

Система принципів управління, виконуючих сполучальну роль у господарському механізмі, дуже динамічна, зазнає великих змін з переходом до ринку. До найважливіших принципів управління спільною підприємницькою діяльністю, що мають ринкову орієнтацію і враховують специфіку підприємств із спільним капіталом, необхідно віднести: принципи цілеспрямованості управління, економічної взаємовигідності відносин суб'єктів господарювання, соціального партнерства у внутріфірмових відносинах, органічного сполучення матеріального і морального стимулювання праці, базування управління на нормативах, сполучення перспективних і поточних завдань розвитку, керованості підприємства. Без реалізації цих принципів не можна гарантувати створення потенційно ефективних СП і раціональне їх функціонування в ринковій сфері. 

Економічні інтереси всіх суб'єктів господарської і трудової діяльності, що взаємодіють у процесі створення і функціонування СП, сполучення і ступінь задоволення цих інтересів залежать від організаційних форм спільного підприємництва, структури управління СП. Найбільшого поширення, особливо в сфері громадського харчування, дістали три організаційні форми довгострокового співробітництва – топ-ліз (від англ. top-lease – надоренда, більш ніж оренда), франчайзинг (від англ. franchising, означає “право голосу”, тобто участь у справах, у рішенні питань), BFL (business facility lease, що означає – пільговий товарний кредит). При загальній позитивній оцінці всіх цих форм спільного підприємництва з точки зору економічних інтересів нашої країни все ж кращою уявляється система топ-ліз. При всіх гідностях інших варіантів, вона має перед ними ряд переваг: при цій системі українська сторона, по-перше, набуває прав власника майна СП, що підвищує її роль у вирішенні господарських питань, по-друге, одержує частину прибутку СП не тільки у вигляді податку, але й підприємницького прибутку, по-третє, одержує свій відсоток на капітал з дня відкриття СП і досить швидко (за рік-півтора) його окуповує, тоді як іноземні партнери задовольняються окупністю своїх інвестицій за більший термін. Проте оргформа топ-ліз не придатна для всіх діючих в Україні СП. Варіант франчайзинга або BFL є виключно прийнятним для тих випадків, коли українські партнери не мають достатніх власних ресурсів інвестування. 

Стосовно планування, що відіграє ключову роль у системі управління спільною підприємницькою діяльністю, то його зміст, методи, регламент, проблеми, які виникають, значно відрізняються залежно від об'єкту управління (СП як юридична особа, підрозділ СП, об'єднання підприємств за участю іноземних підприємців). 

Нагальною проблемою організації планової роботи на мікрорівні є забезпечення наукової обгрунтованості і надійності планів. Першочергове значення при цьому має проведення на високому фаховому рівні маркетингових досліджень, а також створення системи нормативів і стандартів як базового елементу внутріфірмового управління. 

Найбільш негативним рецидивом адміністративно-командної системи є відсутність в оргструктурі багатьох вітчизняних підприємств, особливо державного сектора, маркетингових служб, маркетингових досліджень і розробок. Ця обставина робить актуальним вивчення досвіду організації маркетингу на приватних, особливо спільних підприємствах, де ця діяльність здійснюється найбільш професійно і результативно. 

Істотно раціоналізується