Управління трудовими ресурсами операційної системи

Отже,

Тшт = Топ + Тоб + Тпер.

У практиці технічного нормування застосовуються два основних методи вивчення витрат робочого часу: фотографія робочого часу і хронометраж.

В нормуванні праці використовують аналітичні та сумарні методи. Аналітичний базується на попередньому аналізі виробничих можливостей робочого місця та визначенні необхідниї витрат на кожний елемент та операцію в цілому. При встановленні норм аналітично-дослідницьким методом основна частина інформації виходить в результаті дослідження трудового процесу.

Для дослідження трудового процесу доцільно використовувати хронометраж (фіксується тривалість досліджуваних елементів оперативного часу по конкретному виду продукції), фотографії робочого дня (встановлюються витрати часу на всі види робіт та перерви, які спостерігалися протягом певного відрізку часу), фотогронометраж (застосовується для одночасного визначення структури витрат часу та тривалості окремих елементів виробничої системи).

При сумарних методах норми встановлюються без аналізу конкретного трудового процесу та пректування раціональної організації праці на основі досвіду нормувальника або наоснові статистичних даних про виконання аналогічних робіт.

За допомогою фотографії робочого часу:

• виявляють явні та приховані втрати робочого часу, аналізуються їх причини і розробляються оргзаходи, які забезпечують ліквідацію виявлених витрат;
• одержують вихідні відомості для розробки нормативів часу, норм обслуговування і нормативів чисельності;
• обчислюють відсоток виконання діючих норм виробітку (часу) за фактично відпрацьований час;
• виявляють застарілі та помилкові норми часу;
• з'ясовують причини, які заважають усім робітникам виконувати встановлені технічно обґрунтовані норми;
• визначають можливості кооперування операцій, робіт, робочих місць;
• отримують вихідні матеріали для встановлення укрупнених технічно обґрунтованих норм часу;
• виявляють фактичне завантаження робітників і устаткування, а також виробничі можливості устаткування;
• отримують вихідні матеріали для запровадження найбільш раціональної організації праці, робочих місць та їх обслуговування, а також скорочення витрат часу на допоміжні роботи.

Залежно від кількості об'єктів спостереження і цільового призначення застосовують індивідуальну, групову і самофотографію робочого дня.

Індивідуальна фотографія робочого дня використовується для вивчення витрат робочого часу одного робітника, який працює на одному робочому місці.

Групова фотографія робочого дня допомагає вивчати витрати робочого часу групою робітників, кожен з яких виконує самостійну роботу.

Самофотографія робочого дня призначається для виявлення витрат робочого часу і виконується самими робітниками. її суттєва перевага – масовість спостережень.

Фотографія робочого дня складається з таких етапів: підготовки до проведення спостереження; обробки даних; висновків і розробки конкретних організаційно-технічних заходів; контролю за впровадженням у виробництво запроваджуваних заходів.

Одним із методів проведення фотографії робочого дня є моментні спостереження. В процесі вивчення робочого часу методом моментних спостережень реєструються не абсолютні значення витрат часу, а кількість моментів витрат [15, c. 171-175].

Хронометражуванням називаються спостереження і заміри безпосередньо на робочому місці витрат оперативного часу, які повторюються при багаторазовому виконанні певної операції. Призначення хронометражування – дослідити нормовану операцію і визначити фактичні витрати часу на виконання окремих елементів ручної і машинно-ручної роботи для встановлення технічних норм.

Організація трудових процесів і робочих місць

Трудовий процес – це вплив людини на предмет праці за допомогою знаряддя праці або внаслідок дії керованого людиною знаряддя праці, щоб створювати продукт, який знаходиться в певних природних або штучних умовах. Трудові процеси залежно від характеру участі робітника в їх здійсненні поділяються на ручні, ручні механізовані, машинно-ручні, машинні, автоматизовані та апаратурні. Основним елементом технологічного процесу є операція.

Організація трудової діяльності має спиратися на досягнення науки та передовий досвід, забезпечувати підвищення продуктивності праці та збереження здоров’я людини.

Наукова організація трудової діяльності спрямована на розв’язання таких взаємопов’язаних завдань, як економічне, психофізіологічне, соціальне.

Економічне завдання полягає в якнайповнішому використанні обладнання, матеріалів, сировини, підвищенні продуктивності праці.

Психофізіологічне завдання передбачає створення сприятливих виробничих умов для забезпечення здоров’я робітників та їх працездатності.

Соціальне завдання спрямоване на задовольняння робітників умовами й результатами праці.

Розподіл та кооперація праці.

Найважливішими складовими організації трудової діяльності є розподіл і кооперація праці. Розподіл праці – це розмежування діяльності людей у процесі їхньої спільної праці. Відомі такі три основні види розподілу праці: загальний, частковий, одиничний. Перші два види належать до розподілу праці всередині суспільства; наступний – до розподілу праці на окремому підприємстві. Внутрішньовиробничий розподіл праці полягає у виділенні різних видів робіт, які є частковими процесами створення продукції і закріплення їх за певними працівниками. На підприємстві існує функціональний, технологічний, кваліфікаційний розподіл праці.

Функціональний розподіл праці здійснюється на основі виділення виробничих функцій. Він служить основою визначення необхідної професійної спеціалізації працівників. Кожна група поділяється за ознакою виконуваних функцій, а вони – за професіями.

Технологічний розподіл праці здійснюється на підставі розчленування виробництва на стадії, технологічні процеси та операції. За однорідністю здійснюваних технологічних процесів виділяють різні професії і спеціальності (ливарники, ковалі, токарі та ін.).

Кваліфікаційний розподіл праці спричинений різною складністю, точністю робіт, різним ступенем відповідальності за їх виконання, різними вимогами, які ставляться до підготовки виконавця.

Великий вплив на ступінь і форми розподілу праці чинить тип виробництва. Так, особливості розподілу праці в масовому виробництві порівняно з одиничним полягають у значно