Управління втратами залізорудної сировини як чинник підвищення економічної ефективності гірничо-збагачувального виробництва

(ПівдГЗК) …4, 0% (ІнГЗК). Собівартість виробництва концентрату під впливом цих чинників змінювалась від 19, 7 до 88, 6 грн. /т (Північний ГЗК).

Експертним шляхом встановлена можливість зниження втрат якості й кількості рудної сировини на основі економічних підходів до планування і управління процесами її видобутку і збагачення. Ритмічність обсягів виробництва, якість і собівартість руди та концентрату, які визначають втрати сировини, доцільно стимулювати при погодинній формі оплати праці (56, 7… 61, 7% числа опитаних). Система оплати повинна враховувати творчий внесок кожного працівника в економію рудної сировини і зниження собівартості металургійної продукції.

Проаналізовані існуючі методи нормування втрат і розубоження рудної сировини. Нормування витрат руди прямим методом не виконується, хоча витрати є одним із важливих чинників, які визначають втрати і збитки підприємства. Економічний ефект від зниження втрат досліджений недостатньо. Вплив якості рудопотоку на економічні показники продукції, що випускається, розглядається поза прямим взаємозв'язком з економним витрачанням руди.

В розділі 2 “Планування економічної діяльності гірничо-збагачувальних підприємств з формування якості рудної сировини“ обгрунтовано залежності між економічними показниками гірничо-збагачувального виробництва і втратами якості й кількості залізної руди. Якби наявного на Інгулецькому ГЗКі розубоження 8... 10% удалося уникнути, то вміст магнітного заліза в руді можна було б збільшити з 24, 94% до 27, 1... 27, 7%. При цьому витрати руди на виробництво концентрату знизилися б з 2, 72 до 2, 44... 2, 50 т чи на 0, 25 т руди на 1т концентрату. Його собівартість підвищується по зростаючій параболічній залежності від коливань продуктивності гірничо – збагачувального комплексу. Собівартість видобутку й переробки руди підвищується за рахунок умовно-постійних і змінних витрат, пропорційних календарному фонду робочого часу. При коливаннях продуктивності у розмірі 0, 2... 0, 3 її математичного чекання собівартість виготовлення концентрату підвищується на 15... 20%.

Унаслідок меншого витягнення металу з наявної кількості сирої руди Qр. с в хвостах збагачення губиться кількість металу, для компенсації якої необхідно додатково добути і переробити руди в обсязі

Qр. к = Qр. с (1- Feк / ( (Feз))), (1)

де Feк – вміст заліза у концентраті, частки од. ;

 (Feз) – витрати сирої руди на виробництво концентрату  як функція вмісту загального заліза в руді Feз, т/т.

Визначені можливі стратегії діяльності гірничих підприємств і цілі, яких вони досягають (табл. 1). Критеріями оцінки стратегій прийняті економічна ефективність коштів, які витрачаються на видобуток і переробку рудної сировини, і використання її наявних запасів у родовищі. Економічна ефективність відносно собівартості продукції основної діяльності

Ео=По /Со, (2)

де По, Со – відповідно прибуток від звичайної діяльності до оподаткування і собівартість реалізованої продукції.

Вартість майбутніх доходів і витрат приведена до кінця періоду, який розглядається. У розрахунках економічної ефективності тієї чи іншої стратегії передбачено існування альтернативної можливості інвестування, що забезпечує чистий доход r відсотків на одиницю витрат. З метою більш точного урахування впливу собівартості продукції у взаємозв’язку з якістю залізорудної сировини на прибуток гірничо-збагачувального комбінату амортизаційні відрахування, які пов’язані з видобутком корисних копалин Aо, до собівартості не додаються, а визначаються окремо.

На t-й рік експлуатації родовища (від кінця розрахункового періоду)

Поt= Доt- Соt -Aоt, (3)

де Доt – доход гірничовидобувного підприємства від реалізації продукції.

У свою чергу

Доt=Цк (Fe) Qtк (Fe), (4)

де Цк (Fe) - оптова ціна на залізорудний концентрат у залежності від його якості (за вмістом заліза) ;

Qt – обсяг видобутих корисних копалин (у натуральному виразі) ;

к (Fe) – вихід концентрату з руди з вмістом заліза Fe, частка од.

У такий же спосіб визначено собівартість концентрату за витратами тільки на його виробництво і реалізацію:

Соt=Cк (Fe) Qtк (Fe), (5)

де Cк (Fe) – собівартість концентрату в залежності від вмісту заліза у руді.

 

Таблиця 1

Стратегії і цілі гірничо-збагачувального підприємства з використання запасів рудної сировини

Стратегія Ціль

Формування якості

рудопотоку з кар'єру на збагачувальну фабрику

в режимі середньої по родовищу. Знизити втрати експлуатаційних запасів

корисних копалин.

Забезпечити стійку економіку підприємства протягом періоду експлуатації родовища.

Підвищити надійність виконання договірних

зобов'язань з постачання продукції.

Одержати найбільший в сумі прибуток від видобутку всіх запасів корисних копалин у родовищі. 

2. Розробка родовища

у два етапи послідовно:

I етап – багаті руди, II етап -

бідні руди. Підвищити середню якість рудної сировини.

Завоювати велику частку ринку даної продукції.

Домагатися найбільшого прибутку з початку експлуатації родовища. 

3. Формування рудопотоку

з кар'єра на збагачувальну

фабрику в режимі поступового зниження якості. Підтримувати проектну технологію видобутку і переробки конкретного виду корисних копалин.

Створити визначений імідж продукції.

Повністю одержати запланований прибуток

від реалізації конкретної продукції.