Управління втратами залізорудної сировини як чинник підвищення економічної ефективності гірничо-збагачувального виробництва

розробка багатих і

бідних руд. Знизити втрати експлуатаційних запасів рудної сировини.

Підтримувати проектну технологію видобутку і переробки конкретного виду корисних копалин.

Забезпечити стійку економіку підприємства, повністю одержати запланований прибуток. 

 

Виражено аналітично прибуток гірничо-збагачувального комбінату протягом періоду відпрацювання родовища при кожній стратегії виробничо-господарської діяльності. Так, наприклад, при стратегії 3 приведена вартість майбутніх прибутків і витрат протягом етапу Т відпрацювання кар’єру

T

Пм. Т = (1-Нп) Qп. и Т -1 (Цк. t -Ск. t -1Т) к. t (1+r) t; (6)

t=1

T

См. Т =Qп. и Т -1 (Ск. t+1Т) к. t (1+r) t, (7)

t=1

де 1Т – потонна ставка на амортизацію групи основних фондів, необхідних для етапу експлуатації родовища загальним обсягом Qп. и (у натуральному виразі) видобутку корисних копалин; Нп – податок на прибуток; r – максимально можлива ставка чистого доходу, частка од.

Найбільш раціональною за економічною ефективністю є стратегія 3, при якій запаси рудної сировини розробляються в режимі поступового зниження якості (рис. 1). Однак ця стратегія викликає найбільші втрати руди в надрах (табл. 2). При відмовленні від розробки запасів руди, що залишилися на останні роки виділеного етапу експлуатації родовища (виробництво концентрату стає безприбутковим), економічна ефективність стратегії складе 25, 3%, втрати запасів – до 30%.

 

Таблиця 2

Показники проектного етапу відпрацювання родовища кар'єру ІнГЗКу

Показник Стратегія 1 Стратегія 2 Стратегія 3 Стратегія 4

 

 

Теоретично обгрунтовані інвестиційні проекти зі зниження втрат якості й кількості рудної сировини. Доцільність інвестицій у той чи інший проект установлюється шляхом порівняння між собою сьогоднішньої вартості витрат і доходів. Тривалість періоду То впровадження й окупності проекту приймається такою, при якій виконується умова

До  Во + Ко, (8)

де До, Во, Ко- дисконтовані суми відповідно доходу, оплати відсотків за кредитом та інвестиційних вкладень;

До=Д  ((1 / (1+r) t) ;

Во=К р  (t / (1+r) t) +p Коt t; Ко=К  (1 / (1+r) t), (9, 10)

де Д, К – відповідно приріст доходу, отриманий у результаті впровадження інвестиційного проекту, і інвестиційні вкладення протягом місяця (року) ;

То – тривалість графіка освоєння інвестицій і їх окупності;

Тн – проміжок часу на початок одержання прибутку;

р – відсоток за кредитом, частка од. ;

Кot – непогашений залишок кредиту на кінець t-го проміжку часу;

Тк – проміжок часу на кінець одержання кредиту.

Виконані розрахунки економічного ефекту від впровадження на Інгулецькому ГЗКі сухої магнітної сепарації (СМС) і рудо-контрольної станції (РКС). Складений графік освоєння інвестиційних вкладень та їх окупності. Впровадження СМС дозволяє отримати додатково 260 тис. т концентрату на рік, знизити собівартість випуску концентрату на 2, 1 грн. /т (на 4, 4%). Технологія СМС освоюється протягом 6 міс., окупається за 8 міс. Рентабельність інвестицій – 90%. Контроль якості руди, що доставляється на дробильно-перевантажувальний пункт автосамоскидами, знижує витрати рудної сировини на виробництво концентрату на 6, 3%. Економічний ефект від впровадження РКС – 380 тис. грн. на рік.

Для виробництва концентрату в обсязі Qк при зниженні вмісту заліза в руді з Feр до Feз необхідно додатково переробити обсяг руди, що дорівнює

Qp = Qк Feк ((1/Feз  (Feз)) - (1/Feр  (Feр))), (11)

де  (Fe) – витяг концентрату як функція вмісту заліза в руді, частка од.

При збагаченні 2 млн. т руди з вмістом загального заліза 30% може бути отримано 646 тис. т концентрату, а з вмістом 33% – 768 тис. т, тобто на 122 тис. т більше (рис. 2). Граничний вміст загального заліза у вміщуючих породах на контакті з рудним покладом при їхній валовій виїмці разом з рудою

Feз. п= (Feз- (Feз) Feр) / (1- (Feз)). (12)

В розділі 3 “Методичні основи управління втратами залізної руди в процесах видобутку і переробки”, оцінюючи взагалі організацію технологічних процесів, відзначено, що заходи щодо зниження втрат мінеральної сировини у гірничо-збагачувальному виробництві ВАТ “Інгулецький ГЗК” не мають цілеспрямованого характеру. Це видно, насамперед, з нормального закону розподілу вмісту заліза в концентраті по РЗФ-1, РЗФ-2, а також у цілому по комбінату. Виділені окремі складові витрат на процеси гірничо-збагачувального виробництва в залежності від втрат запасів руди або її якості, що визначає ці втрати. Одержана формула для розрахунку собівартості концентрату:

Ск= (Feз) (Сд+СвКв / (1-е) +Сд. ф+Ст+Сз. ф а1Т (1-е)), (13)

де Св, Сд, Сд. ф, Ст, Сз. ф – собівартість, відповідно, розробки розкриву (грн. /м3), безпосередньо видобутку руди, дроблення руди на фабриці, транспортування її на збагачувальну фабрику і переробки (збагачення) на концентрат, грн. /т;

Кв – поточний коефіцієнт розкриву, м3 /т;

е – втрати експлуатаційних запасів рудної сировини, частка од.

Як випливає з рис. 2, із збільшенням втрат руди в надрах собівартість концентрату збільшується, а із збільшенням вмісту загального заліза в руді – зменшується, причому втрати значно менше впливають на собівартість, ніж вміст заліза. Тому гірничовидобувні підприємства, незважаючи на втрати