Управління втратами залізорудної сировини як чинник підвищення економічної ефективності гірничо-збагачувального виробництва

2. Управління втратами рудної сировини у гірничо-збагачувальному виробництві можливе на основі економічного обгрунтування стратегії підприємства з використання запасів родовища, нормування витрат руди на виробництво концентрату та цілеспрямованого матеріального стимулювання економії сировини відповідно при перспективному і поточному плануванні та оперативному управлінні виробництвом.

3. Внаслідок втрат якості і кількості рудної сировини в процесах видобутку і переробки собівартість концентрату збільшується прямо пропорційно їх відношенню до видобутих запасів сировини. Кількісні втрати в порівнянні з якісними впливають на собівартість значно менше, що зумовлює необхідність перегляду нормативів плати за надра.

4. Нормування витрат і цілеспрямоване стимулювання економії рудної сировини можливі на основі встановлених взаємозв’язків між показниками якості рудопотоку і технологічними параметрами процесу збагачення. Завдяки організації процесів видобутку й переробки руди з мінімальними втратами її якості й кількості на фабриках № 1 і 2 ІнГЗКу витрати сировини можуть бути зменшені на 25…30 тис. т на місяць, внаслідок чого місячні витрати коштів будуть знижені на 750…900 тис. грн.

5. В результаті розубоження собівартість видобутку рудної сировини зменшується на величину, яка пропорційна відношенню вмісту заліза в рудному непорушеному масиві до його вмісту в рудопотоці, що направляється на збагачення. Мінімально допустимий вміст загального заліза в бідній руді, при якому втрати металу у відходах збагачення компенсуються його витягненням з бідної руди, для умов родовища кар'єру ІнГЗКу дорівнює 25, 4%. Він дозволить оконтурити родовище з урахуванням приросту запасів бідних руд.

6. Економічна ефективність стратегії підприємства з використання запасів рудної сировини оцінюється відношенням приведених вартостей майбутнього прибутку від реалізації продукції до майбутніх витрат на її виробництво. Стосовно до умов кар'єру ІнГЗКу визначені чотири стратегії, відмінні між собою за режимом формування якості руди в процесі видобутку. Найбільш раціональною є стратегія, при якій запаси руди видобуваються в режимі зі зниженням її якості. Однак ця стратегія викликає найбільші втрати наявних запасів рудної сировини (економічна ефективність – 25, 3%, втрати запасів виділеного етапу кар'єру – до 30%).

7. Оцінку доцільності інвестування проектів зі зниження втрат рудної сировини необхідно здійснювати із урахуванням динаміки інвестиційних вкладень в період їх освоєння й окупності.

8. Цілеспрямоване стимулювання економії рудної сировини можливе за погодинно-преміальною системою оплати праці. Внесок працівника в зниження втрат сировини і собівартості процесів її видобутку й переробки необхідно оцінювати за допомогою коефіцієнта творчої участі. Цей коефіцієнт визначається відношенням працівника до трудового процесу, внаслідок якого він приймає раціональні професійні рішення, котрі не передбачені посадовою інструкцією і поліпшують показники використання рудної сировини.

9. Результати досліджень доцільно використовувати у роботі планово-економічних служб гірничо-збагачувальних комбінатів та проектних інститутів.

 

 

1. Прокопенко В. И., Кривошеева А. А. Экономическая оценка потерь рудного сырья. – Днепропетровск: Наука и образование, 2001. – 210 с.

2. Прокопенко В. И., Кривошеева А. А. Исходные положения для формирования системы оплаты труда на горно-обогатительных комбинатах акционерной формы собственности // Вісник технол. ун-ту Поділля. -Хмельниць-кий. – 1998. – С. 184-186.

3. Прокопенко В. И., Кривошеева А. А. Разработка системы оплаты труда с целенаправленным стимулированием экономии рудного сырья на Криворожских ГОКах // Вісник технол. ун-ту Поділля. – Хмельницький. – 2001. -№ 2. – Ч. 2. – С. 72-74.

4. Кривошеева А. А. Экономическая оценка стратегии горно-обогатительного предприятия по использованию запасов рудного сырья // Зб. наук. праць «Економіка: проблеми теорії та практики». – Вип. 75. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – С. 18-26.

5. Кривошеєва А. О. Про необхідність нормування витрат рудної сировини у гірничо-збагачувальному виробництві // Зб. наук. праць «Економіка: проблеми теорії та практики «. – Вип. 108. – Дніпропетровськ: ДНУ. -2001. -С. 8-14.

6. Кривошеева А. А. Влияние производительности экскаватора на себе-стоимость разработки горных пород // Матер. міжвуз. наук. – практ. конф. “Становлення української економіки”. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 1996. – С. 35.

7. Прокопенко В. И., Кривошеєва А. А. Определение доли условно-постоянных затрат на открытые горные разработки // Придніпр. наук. вісник. – 1996. – № 5. – С. 7.

8. Кривошеева А. А., Курашов С. В. Методика расчета заработной платы рабочих экскава-торных бригад путем активного стимулирования труда // Сб. докл. междунар. науч. -практ. конф. “Управление трудовими ресурсами: проблемы и перспективы развития”. -Хмельницький: Технол. ун-т Поділля. – 1997. – Ч. І. – С. 108-110.

9. Кривошеева А. А. Пути повышения конкурентоспособности продукции горно-обогатительных комбинатов Кривбасса // Екон. вісник НГА України. – Т. 2. – Дніпропетровськ: РИК НГА України. -1999. -С. 81-84.

10. Кривошеева А. А. Оценка организации технологических процесов во взаимосвязи с формированием качества рудного сырья в