Відлуння епох України червоного відтінку

держави, що захищала б їхні конкретні інтереси. Величезна кількість українців (у російській армії налічувалося 3, 5 млн. українських солдатів і 250 тис. служили в австрійському війську) боролися і вмирали за імперії, що не лише ігнорували їхні національні інтереси, але й активно намагалися, як, зокрема, Росія, знищити їхній національний рух. Перша світова війна зумовила його глибокий розкол. Але боротьба, що тривала для українців вже не одне століття, продовжувалася й надалі. У серпні 1914 року було створено Український легіон (Українські січові стрільці). У 1917-1921 роках відбуваласяУкраїнська революція. Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. У період 1917-1921 років Україна пережила різні форми національної державності (УНР, Українська держава, ЗУНР). У відповідь на ультиматум Ради народних комісарів РРФСРЦентральна Рада 25 січня 1918 року своїм IV Універсалом оголосила про вихід зі складу Росії і про державну незалежність України. 29 січня 1918 року проти Центральної Ради почалося повстання червоних військ у Києві. У лютому Радянська влада утвердилася по всій Україні. Однак наприкінці лютого – у квітні 1918 Україна була окупована німецькими військами і Радянська влада припинила існування в Україні до листопада – грудня 1918. 10 березня 1919 року, в розпал громадянської війни, більшовиками була проголошена самостійна Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР; у подальшому – УРСР) зі столицею в Харкові, що знаходилася у військовому союзі з РРФСР. Тому державну незалежність втримати не змогла. Отже, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Ця поразка була наслідком несконсолідованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, розбіжностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами. 30 грудня 1922 року Українська РСР спільно з РРФСРпідписала Союзний договір. Весь періодперебування України у складі Радянського союзу супроводжувався пригноблюючою політикою радянського уряду стосовно української нації в цілому. Найбільшого вираження така політика набула у вигляді прискореної індустріалізації, примусової колективізації селян, “жданівщини” та “лисенківщини”, що вартувало багатьох тисяч життів. Свого апогею “доброзичлива” політика партії досягла у вигляді масових репресій, знищення багатьох представників інтелігенції (митців доби “розстріляного відродження”), голодомору 32-33 років. Тим часом на землях Західної України, що увійшли до складу Польщі, здійснювалася політика полонізації, посилювався національний гніт. Відповіддю на нього став підйом націоналістичного руху. З приходом до влади в Польщі в результаті державного перевороту 1926 року Юзефа Пілсудського тут установився авторитарний режим, відомий як «санація». Політична опозиція переслідувалася правовими засобами й силовими методами. По відношенню до національних меншин проводилася політика «культурного придушення», яка восени 1930 переросла в масові репресії проти українського населення Галичини і Волині («Пацифікація»). У 1938-1939 автономна Карпатська Україна в складі Чехо – Словаччини була в результаті Мюнхенської змови і розділу Чехословаччини окупована Угорщиною. Український визвольний рух – національно-визвольний рух на етнічних українських землях у 1920-1950 роках, що об’єднав у різні проміжки радянської доби спільну боротьбу українців заради спільної мети. Найяскравіше він був представлений Українською революцією, яка не досягши своєї мети, започаткувала процес формування модерної політичної нації, відродила традицію державності. Важливу роль відіграв махновський рух збройної боротьби українських повстанських селянсько-анархістських формувань у 1918-1921 роках під час Громадянської війни проти австро-угорської та німецької окупаційних армій, Гетьманату, Директорії, білогвардійців, окупаційних військ Радянської Росії. В умовах часткової лібералізації радянського режиму з кінця 50-х розпочався дисидентський рух, який було жорстоко придушено у 60-70-х роках. Найвизначнішими його представниками виступали поети-шістдесятники. Нові демократичні ідеї захопили молодь. Були створені комісії з дослідження голоду 1932-1933 р. р. Американська комісія оприлюднила вражаючі правдиві факти, відкривши очі людству на проблему української нації. Вже не можна було у 80-х роках зупинити процес виявлення “білих плям” недавнього минулого. У вересні 1989 року відбувся установчий з‘їзд Народного руху України. Отже, після довгих років заборони та замовчувань почав розгортатися самостійницький рух України, головною метою якого було утвердження незалежності України та демократичних засад суспільства.

Сучасність, наші часи (після здобуття незалежності)

Завершальним етапом нашої мандрівки історичним минулим стане огляд подій нашого часу, сучасності. Хронологічні межі цього часу охоплюють період з 90-х років та дотепер. Розпочинається доба “ революцією на граніті ”- масовим голодуванням та страйками 1990 року, що тривала з 2 – 17 жовтня. Це був масовий рух за ідеї незалежності України. «Революція на граніті», що була повністю організована силами студентства, не мала на той час аналогів у всій Європі. Наступною визначальною віхою в українській історії стало здобуття Україною незалежності, проголошеної Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 року та підтвердженої всенародним референдумом 1 грудня 1991 року. Однак, ухвалення незалежності стало лише першим кроком до найбажанішої для української нації мети – створення власної незалежної та суверенної держави. 21 грудня в Алма-Аті лідери України, Білорусі та Росії підтвердили розвал СРСР і утворили Співдружність незалежних держав (СНД). У 1996 році була ухвалена Конституція України, що закріплювала демократичну політичну систему та сприяла стабілізації політичної системи і в той же час зосереджувало більшість владних повноважень в руках тодішнього президента Леоніда Кучми.

Наступною визначною подією в сучасній історії стала Помаранчева революція 22 листопада – 8 грудня. Це була кампанія громадянської непокори, яка почалася як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на