Відлуння епох України червоного відтінку

результат виборів. Була влаштована багатьма тисячами прихильників Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді – грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник – Віктор Янукович. Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні області країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Такий розподіл голосів за конкретними територіями вже тоді довів, що роки перебування Сходу України під владою Росії не одну добу не минули безслідно, і політика Кремлівського уряду, спрямована на русифікацію та національне роз’єднання українців, мала вагомий вплив і на перебіг сучасних подій. Проте Леонід Кучма не наважився силоміць покінчити з демократією, і тому його поразка стала перемогою українського суспільства. За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу одержав Віктор Ющенко.

Рівно через 10 років після Помаранчевої революції усю країну сколихнули нові події. Невдоволення правлінням обраного у 2010 році президента Януковича вилилося протягом 2010-2013 років у численні акції протесту, зокрема «Податковий майдан», «Україна проти Януковича», протести у Врадіївці, які передували головним закономірним подіям боротьби вже сучасних українців за свої свободи та право розвиватися вільним шляхом до європейського майбутнього, який суспільство, особливо молодь, обрали собі самостійно. Ці події вже ввійшли в історію під назвою “ революція Гідності ” або “ Євромайдан ”. Усе розпочалося 21 листопада 2013 відмовою Кабінету міністрів від підписання угоди про асоціацію України з ЄС, запланованої попередньо на час саміту Східного партнерства. Вже перший силовий розгін протестувальників на головній площі столиці в ніч з 30 листопада на 1 грудня спричинив вихід на вулиці вже ранком наступного дня сотень тисяч протестувальників з вимогами відставки уряду Азарова і самого жорстокого президента. Події в Україні вже з перших днів набули всесвітнього розголосу, ще довго українське питання залишалося одним з найбільш обговорюваних по всьому світу. На підтримку земляків та Євромайдану Києва у багатьох країнах: Італії, Франції, Великобританії, Німеччини, Польщі, Чехії, Канади та США- відбулися патріотичні мітинги української діаспори. З того часу кожної неділі стало традицією збиратися на головному Майдані країни сотням тисяч громадян на “ Народне Віче ”. 1 грудня був створений Штаб національного спротиву. 22 грудня створили Всеукраїнське об'єднання «Майдан».  Під час Майдану активувалися усі мистецькі сили – було складено безліч чудових віршів, музики, робіт, присвячених українській революції. Цей визначальний період яскраво характеризується підйомом національного духу, усвідомленням права на самобутність та вільне вираження своїх думок і прагнень. Проте відстоювання цього права далося нам занадто дорогою ціною. 16 січня з порушенням процедури голосування були ухвалені так звані ”диктаторські закони”, які максимально обмежували конституційні права та свободи українських громадян. Де – факто вони були спрямовані на придушення громадських протестів, створюючи конституційні підстави для масових репресій. Свого апогею злочинні та антигуманні дії тогочасної влади проти мирних протестувальників досягли під час сумнозвісних силових зіткнень на Грушевського біля стадіону імені Лобановського, які почалися 19 січня, та жахливих розстрілів найманими снайперами беззбройних мітингувальників на вулиці Інститутській у “кривавий четвер” 20 лютого. Загалом загинуло близько ста чоловік, яких з глибокою пошаною назвали “героями Небесної сотні”. Вшанувати пам’ять полеглих бійців за нашу свободу після подій на Інститутську прийшли тисячі людей, і вся вулиця була вщент заповнена покладеними квітами та запаленими скорботними свічками... Після цього нарешті почалися суттєві зрушення, яких так давно вимагав майдан: 21 лютого Верховна Рада України повернула в дію Конституцію 2004 року; підтримала законопроект, який дозволяє звільнення Юлії Тимошенко; відправила у відставку в. о. міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. 23 лютого протестувальниками були захоплені ОДА в Львові, Івано-Франківську, Рівному, штурмували ОДА в Черкасах. Невдовзі вся злочинна верхівка провладної “банди” ганебно втекла з України. Не встиг ще закінчитися Майдан, як вже 20 лютого розпочинається перша частина збройного конфлікту між Росією та Україною зі вступом збройних сил Російської Федерації на територію Автономної республіки Крим як збройний етап реалізації плану керівництва Російської Федерації по встановленню контролю над Україною. Офіційно була підтримана 1березня рішенням Ради Федерації російського парламенту на запит президента Володимира Путіна. Де-факто закінчилася перемогою РФ, над Кримом встановлено російську владу. Розпочато масові репресії українського та кримськотатарського населення та утиски їхніх мовних та релігійних прав. Наступним етапом стала війна на сході України, офіційно відома як АТО, коли українські військові активно залучились до протистояння з російськими маріонетковими терористичними групами ЛНР та ДНР та іншими російськими диверсантами. І зараз війна ще триває. Найжахливіше у цьому всьому те, що загинули та продовжують гинути мирні жителі, молоді наші солдати, які просто стали заручниками страшних обставин жорстокої війни. Отже, як бачимо, Україна, ставши незалежною, не змогла припинити національно – визвольної боротьби за умов пригнічення національних свобод та викривлення історичної правди. Ще й досі відчутний посилений гніт “ всемогутньої ” Росії, яка будь – якими засобами прагне довести, що Україна не має власної державності. І чому має лідер зовсім іншої країни визначати за нас самих історичне минуле та ще й вирішувати на свій лад подальшу долю нашого народу? Це так чомусь нагадує те, що вже було, але давно, кілька сторіч тому… Тому українські революції стали