Відображення у мемуарах Шарля Дюброя українського менталітету та правосвідомості як рушійного фактору у процесі становлення державності України

 

 

У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя “Два роки в Україні (1917-1919) ”, зокрема його міркування щодо національного характеру народу України та його впливу на державотворчі процеси 1917-1919 рр. Мемуарний твір Ш. Дюброя – це одночасне поєднання твору художньої літератури та аналітичного дослідження. Автор перебував в Україні з 1917 по 1919 рр. та був безпосереднім свідком військово-політичних подій на території держави. У своїх спогадах він детально описав різноманітні сфери життя української держави та суспільства у вказані роки, зокрема економічну, соціальну, культурну тощо; відмітив найгостріші внутрішні проблеми країни, а також надав власну оцінку Україні як самостійній державній одиниці та безпосередньо українському національному руху. Зокрема, були окреслені питання особливостей українського менталітету, його основних рис та відмінностей і бачення українців безпосередньо автором. Метою дослідження є аналіз свідчень Шарля Дюброя як французького громадянина, його поглядів щодо впливу менталітету українського народу на військово-політичні події Першої світової війни, зокрема на підписання Брест- Литовської угоди. Ш. Дюброй також висвітлив питання двосторонніх україно- французьких взаємовідносин та надав інформацію щодо політики Франції по відношенню до України. Для більш об’єктивного вивчення першоджерела було також досліджено наукові праці українських істориків, культурологів та соціологів.

Ключові слова: французькі мемуари, Шарль Дюброй, український менталітет, військово-політичні події, Перша світова війна.

Українська держава пройшла непростий шлях до офіційного встановлення своєї незалежності, і боротьба за самостійність та відокремленість продовжується до сьогодні. Значна кількість науковців, таких, як М. Слюсаревський, М. Шегута, пов’язує специфіку історії української держави із особливістю менталітету народу України, його властивостей та національних прагнень. Узагалі питання менталітету, характеру народу та його впливу на процеси у державі аналізувалося у працях багатьох дослідників, таких як О. Козуб, А. Гуревич, Р. Вебстер, В. Кочетков тощо. Указана проблематика знайшла своє висвітлення також і у джерелах особового походження, зокрема у мемуарах. Саме мемуарні джерела дають змогу глибше та ретельніше дослідити деталі процесів та подій, побачити суб’єктивні погляди авторів на те, що відбувалося, що є одним з формуючих елементів загальної історичної картини.

У статті аналізується мемуарний твір французького діяча та викладача Шарля Дюброя “Два роки в Україні (1917-1919) ”, що одночасно поєднує у собі елементи суб’єктивізму та науковості. Мемуари Ш. Дюброя було опубліковано у Парижі в 1919 р. та ще не було перекладено українською або російською мовою, тому під час дослідження використовувалося безпосереднє джерело французькою мовою . Французький автор, два роки перебуваючи на українських землях, зблизька познайомився з національним характером народу України, його особливостями та основними рисами, серед яких він виділяє патріотизм та відданість національній ідеї. Саме ці фактори, на його думку, впливали на події української революції та Першої світової війни; саме прагненням незалежності та визнання української держави автор пояснював ставлення українців до більшовиків та їх відносини із Австрією та Німеччиною. Тому метою дослідження є аналіз мемуарного твору Ш. Дюброя та безпосередньо розмірковувань автора щодо зв’язку українського менталітету, його національних почуттів із загальними державотворчими процесами в Україні, подіями Першої світової війни та участі у них української сторони.

Шарль Дюброй у своїх спогадах ретельну увагу приділяв складному процесу українського державотворення та умовам і обставинам, що його супроводжували. Одним із головних чинників, що, на думку автора, сприяли формуванню української держави, є менталітет народу України.

Коротко зупинимося на самому понятті “менталітет”. Менталітет походить від французького слова “mentalité”, що у перекладі означає “мислення”, “напрямок думок”, “спрямованість розуму”, “образ мислення”. До цього поняття можна віднести світогляд, розуміння оточуючого світу; якщо говорити про менталітет нації, треба наголосити на сукупності національних рис та національній свідомості, національному характері. О. Козуб вважає, що ключовими позиціями визначення менталітету є картина світу, набір духовних цінностей, не завжди усвідомлена система життєвих координат та підсвідомих стереотипів . До того ж, окремі дослідники розглядали термін “менталітет” з точки зору різних аспектів його існування: А. Гуревич пропонував трактування цього поняття як рівень індивідуальної та суспільної свідомості; Р. Вебстер характеризував сутність “менталітету” як “характер інтелекту”; Є. Донченко розглядав поняття як соціальний характер тощо .

За В. Кочетковим, структура менталітету складається з чотирьох груп: до першої групи належать система архетипів та домінуючі потреби; до другої групи відносяться знання, звичаї, вірування, стилі мислення; до третьої – оцінки, норми, уявлення; до четвертої – форми та способи поведінки . Таким чином, бачимо, що поняття менталітету вміщує в себе широкий спектр категорій, що формують світогляд, систему цінностей, поведінки та особливостей мислення.

Стосовно українського менталітету, Ш. Дюброй неодноразово вказував на щирість українців, їх легкий національний характер, на їх позитивність та ліберальність, підкреслював їх тяжіння до демократичного режиму, що також характеризувало їх схильність до революційних виступів.

М. Слюсаревський, окреслюючи особливості національного характеру українців, вказує на хоробрість у справі захисту Батьківщини, рішучість, гіпер- трофоване волелюбство, що межує з анархічністю , що підтверджуються основними віхами історії боротьби українського народу за незалежність. М. Шегута серед національних рис, притаманних українцям, згадує селянськість, м’який гумор, почуття спорідненості з рідною землею,