Вплив осушувальних меліорацій на ґрунтовий покрив

Після осушення функція акцептора сполук вуглецю й азоту гідроморфних грунтов эмінюється у бік переваги функції дозатора названих газів в атмосферу. За умов впровадження адаптованих до природного середовища конструкцій гідромелiоративних систем і землеробських технологій досягається екологічно надiйна гармонiзацiя у процесах кругообігу вуглецю й азоту на осушених та прилеглих до них грунтах.

Подальший ефективний розвиток мелiорацiї і меліоративного землеробства у гумідних регіонах України має грунтуватися саме на закономірностях створення екологiчно безпечної системи гармонізації ресурсо- і середовищевідтворних функцій грунтів та грунтового покриву.

Середовищевiдтворні функцiї осушених гідроморфних грунтів можуть погіршитися не лише через деструкцiю й мiнералізацію їхньоi гумусової органогенної оболонки, а й через інші види деградацiї грунтів, а саме: ерозію, озалізнення, окарбоначення і засолення, осолонцювання і пiдкислення, забруднення важкими металами, пестицидами, радіонуклідами тощо.

Названi функції істотно погіршуються за умов проведення суцільної агрогомогенiзації гiдроморфних масивiв необгрунтованої руйнацiї їхньої 6іогеоценотичної різноманiтностi.

У гумiдних регіонах, передусім на Поліссi, сучасний стан довкiлля визначається рiвнем збереження біосферних функцій антропогенно трансформованих грунтів, утворення яких зумовлене осушувальними меліораціями. При цьому чітко простежується протирiччя: підвищення продуктивних функцій потенцiйно родючих гiдроморфних грунтів нерідко переходить всi бiосферно-допустимi межi і може призвести до кризового екологiчного стану всіх складових бiосфери (рослинного і грунтового покриву, зникнення рiдкiсних видiв болотної флори й фауни, забруднення поверхневих і підгрунтових вод, вод Дніпра та його приток).

Для вибору найраціональнiших напрямiв використання гiдроморфних земель доцільно використовувати аналіз енергетичного балансу і визначення коефiцієнта енергетичної ефективності.

Тепер виникла нагальна потреба в агро-екологічнiй інвентаризації всіх земель меліоративного фонду для обгрунтування перспектив подальшого розвитку мелiоративних робіт, реконструкції водорегулюючих систем, виділення об'єктів ренатуралiзацiї, охорони, облiку торфовищ і сапропелевих ресурсів, рідкісних ягiдних та лікарських рослин, болотної фауни. Особливе значення має розв'язання проблеми механізмів стiйкостi гiдроморфних ландшафтів і адаптивних систем їх мелiорації. Реконструкцію гідротехнiчних систем слід здійснювати комплексно з урахуванням специфіки та ефективності продуктивних i екологовiдтворних функцій гідроморфних грунтів, характеру їх трансформації після осушення. Екологiзацiя гідромеліорацій та меліоративного землеробства ставить тепер такi вимоги: максимально можливе збереження для водотоків і річок їх природно-урiвноваженої морфологiі та характеру мiграції водної фауни; підтримання природної динаміки процесів у водотоках, захист від ерозії та твердих наносів, забезпечення чистоти вод, грунтів, рослин та охорони їх від забруднення залишками отрутохiмікатів, радіонуклідами та іншими токсикантами.

При цьому дуже важпиво максимальною мірою використати у проектах реконструнцiї природні морфологiчні елементи, що дренують дану територію, не порушуючи їхньої будови та функцій.

Екологічна саморегуляція гiдроморфних ландшафтів зберiгається і навіть полiпшується, якщо меліорацією охоплюються лише його окремі (локальні) ділянки, грунтовий покрив яких характеризується високою потенцiйною родючістю. При цьому залишаються окремi озерця, лісові куртини, блюдця, старорiчища і особливо ті, що прилягають безпосередньо до водотоків. Важливе значення має проектування екологічно значимих окремих вiдрiзкiв водотокiв з рiзними нахилами та поперечними перетинами. На вузьких вiдрiзках доцiльно влаштовувати кам'янi перепади для збагачення води киснем і полiпшення умов поширення природної фауни. Екологiчне значення мають спеціально влаштовані на водоканалах сховища для риби і гнiздування птахiв.

Потреби охорони довкілля вимагають раціональної експлуатацiї водопровiдної мережi. При цьому дуже важливо вчасно використовувати окремі види робіт з технiчного догляду за функцiонуванням мелiоративної мережi, постiйно здiйснювати коригування конструктивних елементiв системи через неможливість поки що завчасно все передбачити і запрогнозувати.

Отже, перехiд на проектування мозаїчної структури меліорованого гідроморфного ландшафту є перспективним у пiдвищенні його екологічної стiйкості, а збереження при цьому його бiогеоценотичної різноманiтностi слід розглядати як єдиний і безальтернативний шлях до гармонiзації ресурсо- та середовищевідтворних функцій гідроморфних грунтів i грунтового покриву. Такий пiдхiд має бути прийнятий в основу сучасної концепції меліорації земель гумідних регіонiв.

 

 

Досвід передових господарств і науково-дослідних станцій свідчать, що на осушуваних землях можна одержати рік у рік не тільки високі, а й сталі врожаї. Осушувані землі, поряд зі зрошуваними, мають стати площами гарантованих врожаїв. На них можна регулювати водно-повітряний режим, динаміку поживних речовин, тепловий і біологічний режими грунту.

Тим часом, як показує зіставлення врожаїв, на меліорованих і богарних землях, що не піддавались меліорації, на перших вони в ряді випадків нижчі від рівня, який може забезпечити правильне використання земель. Причини такого становища – як у вадах меліоративного будівництва, так і в порушенні правил вирощування сільськогосподарських культур на меліорованих землях.

Наука і практика землеробства на осушуваних торфово-болотних землях Українського Полісся довели надзвичайну ефективність застосування калійних добрив. Це зрозуміло, коли зважити на бідність твердої фази цих грунтів на мінеральну частину. Пропонується ширше застосовувати мінеральні добрива на меліорованих землях, луках під кормові культури, багаторічні трави. Важливим резервом збільшення ефективності землеробства на меліорованих землях є впровадження низькостеблових, стійких проти полягання сортів зернових та інших культур. Значної шкоди вирощуванню сільськогосподарських культур у західних областях наносять іржа та дротяник. Втрати від