Вплив осушувальних меліорацій на ґрунтовий покрив

Дослідженнями доведено, що на цих торфовищах застосування фосфору ефективне лише на фоні внесення калію. При односторонньому застосуванні цього елемента достовірного приросту врожаю немає, а при застосуванні його на фонi внесення калію приріст врожаю становить 3, 6 ц/га. Фосфорнi добрива не позначаються на рості рослин, але сприяють збільшенню довжини колоса. Під дією фосфору відбувається збільшення вмісту протеїну і крохмалю, чого не буває при внесенні самих калійних добрив. Дослідженнями встановлено, що врожайність пшениці озимої більшою мірою залежить від застосування мідних добрив. При цьому ефективнiшим є внесення мiдного купоросу, ніж піритних недогаркiв.

При відпрацюванні технологiї вирощування ярих зернових встановлено, що оптимальними для сiвби їх на цих грунтах є строки розмерзання грунту на 10-12 см. Сівба по мерзло-талому грунту забезпечує дещо нижчу врожайнiсть, тому що внаслiдок пiдвищеної вологоємності і недостатньої кількостi повітря в грунтi сходи з'являються нерівномiрнi й зрiджені. Польова схожість при цьому становить 50-60%, а при сівбі через 10 днiв вона підвищується на 20-25%. Доведено, що при перших строках сiвби (по мерзло-талому грунту) забур'яненість посівiв при повних сходах становить 1276 шт. /м2, тоді як при другому, коли грунт розтав на 10-12 см, з весняним обробітком дисковою бороною 2 рази – тільки 617 шт. /м2. Подальше затягування строків сiвби різко знижує врожайність зернових. Дослідженнями встановлено, що при вирощуваннi картоплi на осушених глибоких слабокислих торфовищах внесення фосфорних добрив не сприяє підвищенню врожайності. Проте внесення калiйних добрив на фоні Р45 забезпечує приріст врожаю до 120 ц/га. Оптимальною на цих грунтах є доза мiнеральних добрив Р45К150.

Урожайність бульб більшою мiрою залежить від створення оптимальної вологоємності в активному шарі грунту. Вона має бути не більшою 65-70% вiд повної. Досліди показали, що підвищення польової вологоємності в орному шарі з 65 до 85-90% призводить до зниження врожайності на 130-150 ц/га, на-віть при внесенні достатньої кількості мiнеральних добрив.

Продуктивність багаторічних трав на цих грунтах на 20% вища при вирощуваннi їх у травосумішах порівняно з монокультурою. Набір і продуктивність сумішей залежить від норми осушення. Доведена, що на площах, які затоплюються весняними водами, найпродуктивнішими є суміші, к/га: конюшина лучна – 4-5, тимофіївка лучна – 7-8, вiвсяниця лучна – 12-14; на добре осушених землях – конюшина червона – 8-10, тимофiївка лучна – 7-8, вівсяниця лучна – 8.

За роки дослiджень з'ясовано, що на глибоких низинних слабокислих добре розкладених торфовищах оптимальним для багаторічних трав є рівень грунтових вод не вище 40 см вiд поверхні грунту і не нижче 70 см, для жита озимого – не вище 40 і не нижче 120, для кормових коренеплодів – не вище 70 і не нижче 100, для ячменю ярого – не вище 60 і не нижче 95, для кукурудзи – не вище 65 і не нижче 95 см.

Інтенсивне використання низинних слабокислих торфовищ з 56% -вим насиченням культурами польового періоду та 46% -вим насиченням багаторічними травами і одним полем просапних культур сприяло нагромадженню в них рухомих форм РК. Зольність збiльшилася з 8, 7 до 12, 8%, об’ємна маса з 0, 17 до 0, 31 г/см2. Втрата органічної речовини у першi 10 років становила 20 т/га, а в наступнi 10 років – 12 т/га за рік. Інтенсивне використання торфо-болотних грунтів з глибиною торфу до 1 м за 20 років привело до зменшення їхньої потужності на 22 см.

Інтенсивне використання торфовищ під польові культури призводить до нагромадження залишкiв мiнеральних солей: аніонiв сірчаної кислоти, нітратів, нітритів, катіонів заліза й інших шкідливих інгредiєнтiв у пiдгрунтових водах, а пiд просапними купьтурами та на неглибоких і середніх торфовищах навіть понад допустимі норми. Встановлено високу продуктивність на цих грунтах редьки олiйної, мальви-мелюки і амаранту (врожайність до 800 ц/га).

 

 

Після опрацювання довідкової та періодичної літератури, використавши дані досліджень передових господарств та дослідних станцій щодо вдення сільського господарства на осушуваних землях, проблема використання яких особливо гостро стоїть останнім часом на Поліссі та Волині, можна зробити наступні висновки:

1. Гармонізація продуктивних і середовищевідтворних функцій гідроморфних грунтів та грунтового покриву в умовах меліорації й використання дає змогу уникнути процесів їхньої деградації та кризового екологічного стану.

2. Основним фактором погіршення середовищевідтворних функцій гiдроморфних грунтів після осушення є процес їхньої дегуміфікацiї та спрацювання торфовищ.

3. Сучасний підхiд до меліорації земель має грунтуватися на максимально можливому збереженнi біогеоценотичної різноманітності меліорованих ландшафтів; виборi адаптованих до навколишнього природного середовища способів мелiорації і меліоративного землеробства, їхньої диференціації.

4. На меліорованих землях можна отримувати високі врожаї багатьох сільськогосподарських культур за умови інтенсифікації землеробства, за рахунок внесення значної кількості мінеральних добрив, на які грунти осушених території збіднені, що є однією з проблем їх застосування у сільськогосподарському виробництві.

5. Необхідною умовою при сучасному рівні використання меліорованих земель є побудова математичних моделей їх розвитку та деградації, які даватимуть змогу прогнозувати стан грунтового покриву на визначені проміжки часу, що дасть можливість запобігати погіршенню екологічного стану грунтів в умовах загального переосушення.

 

 

Вознюк С. Т. Ефективність і екологічна обгрунтованість осушувальних меліорацій//Водне господарство України. – 1997, спецвипуск.

І. М. Коротун, Л. К. Коротун, С. І. Коротун. Природні ресурси України. – Рівне,

Мазур В. Т. Грунти України Їх сучасне і майбутнє // Урядовий кур’єр-1994-26 листопада.

Медведєв В. В. Актуальні питання контролю стану земельних ресурсів України // Вісник аграрної науки. -1997-№5.

Мороз А. І., Новосад І. В. Шляхи раціонального використання осушуваних земель// Вісник аграрної науки. – 2000 – № 2, с. 53.

Про стан земельних ресурсів України //Рідна природа-1995-№2-с. 40-41.

Рокочинський А. М. Оптимізація водорегулювання осушуваних земель//Водне господарство України. – 1997. – № 2, с. 4-5.

Рокочинський А. М. Критерії оцінки ефективності водорегулювання осушуваних земель//Вісник аграрної науки. -1998. – № 3. – с. 67-71.

Сучасний стан земель України і заходи для його поліпшення /В. В. Медведєв, С. Ю. Булигін та інші // Вісник аграрної науки. -1996-№12-с. 5-13.

Трускавецький Р. С., Шматок В. І. Зміна ресурсо- і екологовідтворних функцій гідроморфних грунтів під впливом осушення та використання// Вісник аграрної науки. -1999. – № 3. – с. 62-66.

Хлапук М., Яцик А. Фізичні та математичні моделювання деформацій грунту в навколодренній зоні//Водне господарство України. – 1999. – № 1, с. 12-17.