Вплив осушувальних меліорацій на ґрунтовий покрив

Меліоровані болотні грунти розташовані у від’ємних, понижених елементах рельєфу. Протягом століть вони акумулювали величезні запаси насіння бур’янів. Боротьба з ними тільки механічними методами малоефективна.

Завдяки меліорації у поліській зонi України введено в сільськогосподарський обробiток близько 3 млн га, у тому числi на Волині понад 400 тис. га повернених до життя боліт і заболочених земель. Осушенi землі у цих регіонах становлять від 35 до 50% загальної площі сільськогосподарських угідь. Виробництво валової продукції рослинництва на цих землях становить 50-90% від загального виробництва.

Для подальшого збільшення виробництва рослинницької продукції і поліпшення її якості дослiдження були спрямовані на: розробку інтенсивної системи землеробства, що забезпечує одержання високих урожаїв культур на меліорованих мiнеральних і торфових грунтах; вдосконалення технологiї і вирощування основних сільськогосподарських культур; вивчення прийомів і методів пiдвищення родючостi мiнеральних осушених грунтів поєднанням основних ланок меліоративного землеробства (сівозмін, обробiтку грунту, удобрення і агромеліоративних прийомів).

Завершені дослідження у цьому напрямi дали змогу розробити комплексну контурно-екологічну систему використання згаданих вище земель. При цьому вся меліорована земля за типом грунту, його родючості, ступенем зволоження, рівнем окультуреності, радіаційного забруднення і впливу на довкілля розподіляється на контури, які за своєю рівноцінністю щодо придатності для вирощування культур, об'єднуються у динамічну сівозміну з набором культур, що забезпечать найвищу продуктивність за цих умов.

Сiвозміни за результатами досліджень рекомендується формувати за таким принципом: торфоболотнi грунти із заляганням торфу до 1 м потрібно використовувати під багаторічнi трави або культурні сіножаті й пасовища з перезалуженням посля 4-5 років використання через зерновi культури, однорічні трави або льон. Польовий період у цих сівозмінах має становити 2 роки; осушенi торфовища з глибиною залягання торфу понад 1 м слід використовувати під зернотрав'яні сівозміни, трави у структурі яких повиннi займати не менше 50%.

На торфовищах із ступенем розкладу до 30% можна вводити одне поле просапних. Найпродуктивнішою на осушених дерново-підзолистих грунтах є сівозміна, у структурі якої 40-45% зернових, 40-45 – кормових, 9-10 – технiчних і 10-12% картоплі.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що на осушених землях у Волинській області стабiльнi й гарантовані врожаї забезпечують жито озиме, тритікале, ячмінь ярий, картопля, кукурудза на силос і зелений корм, багаторічні й однорічні бобовi та злакові трави.

Застосування глибокого агромеліоративного розпушення у зернопросап-ній сiвозмiнi пiд зерновi й просапні 2 рази за ротацію забезпечує пiдвищення врожайності картоплi на 9-12%, кукурудзи на силос – на 15; пшениці озимої і ячменю – на 12-14; буряку кормового – на 15; люпину – на 14%.

Дослiдження показали, що в такій сівозмінi найефективнiшою е комбiнована система обробітку грунту. Тому, виходячи з результатів досліджень, рекомендовано застосовувати під зернові, однорiчнi трави й кукурудзу на силос поверхневий обробіток, а під картоплю, буряк кормовий і при розробцi пласта багаторічних трав дворічного використання – оранку. Глибокі розпушення слід проводити під буряк, картоплю й пшеницю озиму. Безплужний обробіток грунту сприяє підвищенню родючостi кореневмiсного шару, поліпшенню фракцiйного складу фосфатiв на користь доступних для рослин, зменшенню вмісту рухомих форм закисного залiза в 1, 5-2 рази. При цьому енергетичний коефiцiєнт при застосуванні таких обробіткiв вищий на 9% порівняно з коефіцієнтом при оранці. Оптимальною у сiвозмiнi на цих землях є норма добрив: 15 т/га органічних і NPK (180-240) залежно вiд спецiалізації. Збільшення норми мінеральних добрив у 1, 5 раза на фоні 15 т/га органiчних добрив не сприяло пiдвищенню врожайності культур, а коефіцієнт енергетичної ефективності при цьому знизився на 30%.

Дослідженнями, проведеними на глибоких середньорозкладених слабокислих низинних торфовищах, встановлено, що найпродуктивнішою зерновою культурою на цих землях є ячмінь ярий. Середня врожайнiсть його за 5 років становила 34, 3 ц/га, тоді як жита озимого – 27, 8, пшеницi озимої – 24, 5, пшеницi ярої – 21, 5 ц/га.

Із кормових культур найпродуктивнішими за врожайністю і виходом кормових одиниць з 1 га виявилися буряк кормовий, кукурудза i багаторiчні трави, які забезпечують збір відповідно – 104, 4, 117, 0 і 99, 6 ц/га, а за виходом протеїну – вика-овес і кукурудза й горох.

Одним із напрямiв у дослідній роботі є вдосконалення технологiї вирощування культур на осушених торфоболотних грунтах. Встановлено, що на добре осушених глибоких слабокислих торфовищах при впровадженнi вдосконалених технологій можна одержувати 35-40 ц жита озимого і тритікале, 40-45 – ячменю ярого, 350-400 – картоплi, 800 – буряку кормового, 60-80 ц сiна багаторічних трав з 1 га.

Доведено, що оптимальними строками сiвби на торфовищах для жита озимого й тритікале є 10-20, а пшеницi озимої – 5-20 вересня.

Розроблена технологія вирощування озимих з урожайністю 35-40 т/га, яка складається з дискування дернини пласта багаторічних трав і оранки на 28-30 см. Після однорiчних трав оранка замінюється 3-разовим дискуванням, передпосівним вирівнюванням, до- і післяпосiвним коткуванням. Екологічно чистою є норма добрив Р90К120, що вноситься восени пiд дискування. Навеснi по мерзло-талому грунту проводиться підживлення мiнеральними добривами – N20P20K40, а в фазі повного кущення посіви обприскують мідним купоросом (1 кг/га). Роблять це одночасно із внесенням гербiцидiв. Навеснi при пiдсиханні торфу посiви коткують, що