Вплив світової фінансово-економічної кризи на фіскальну політику України

 

Вступ

1. Сутність фіскальної політики; її види та цілі

2. Інструменти фіскальної політики

3. Історія макроекономічного розвитку та особливості фіскальної політики в Україні

4. Вплив світової фінансово-економічної кризи на фіскальну політику України

5. Шляхи та напрями підвищення ефективності фіскальної політики в Україні

Висновки

Список використаної літератури

 

В умовах ринкових відносин та насамперед в перехідний період, податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки.

Фіскальна політика відіграє значну роль у внутрішніх та зовнішніх процесах економічного розвитку будь-якої країни. В багатьох країнах держава є відповідальною за досить значну частку економічної діяльності і може непрямо впливати на розподіл ресурсів в приватному секторі. Така ситуація особливо характерна для країн з перехідною економікою, в яких держава продовжує відігравати значну роль в економічній політиці та зберігає значні видатки бюджету на забезпечення економічної діяльності.

На теперішній час, враховуючи специфічні особливості економіки, Україні необхідно провести глибоку податкову реформу, створити таку податкову систему, яка реально стимулювала б економічну діяльність , захищала б інтереси держави – це не тільки захист бюджету, але й захист інтересів підприємств.

Для цього треба налагодити, в першу чергу, економічну систему – щоб вона була “прозорою”, тобто, щоб не було ніяких можливостей зловживань (на рівні державного бюджету) та “перекачування” капіталу за межі країни. В інакшому разі, зміцненню економіки не допоможе навіть і податкова реформа. Поступлення в бюджет тільки зменшаться, бо підприємства, навіть при низьких ставках податку, не будуть виходити з тіньової економіки через недовіру непостійному та незрозумілому податковому законодавству. Треба діяти таким чином, щоб викликати довіру у людей. А люди, в свою чергу, вкладали б капітал в українську, а не зарубіжну економіку, і фіскальна політика України стане основним інструментом наповнення бюджету.

Особливого значення фіскальна політика набуває у перехідній економіці. Проведення фіскальної політики в Україні відбувалося не завжди вдало, внаслідок труднощів перехідного періоду. Це пояснюється багатьма обставинами, насамперед, непослідовністю економічної політики, мінливістю пріоритетів, слабкістю основних складових ринкової інфраструктури, монополізмом виробників, а також, тим, що більшість нормативних актів, які стосуються цієї проблеми не узгоджені між собою. Хоча за роки незалежності є певні здобутки молодої держави. Не слід зупинятися на здобутому. Для розбудови міцної держави необхідно вдосконалювати інструменти економічної політики. Усе це зумовлює необхідність вивчення і узагальнення досвіду проведення фіскальної політики в перехідній економіці України.

На даному етапі становлення нашої країни необхідна підтримка вітчизняного виробника, інвесторів, які прагнуть допомогти Україні, фізичних осіб, які є жителями цієї країни. Як ми знаємо з економічної теорії для функціонування держави необхідно дотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне співіснування і звичайно ж зняття податків з своїх громадян і підприємців. Треба пам’ятати, що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального і морального становища її мешканців. Тому в даній курсовій роботі описуються деякі аспекти формування фіскальної політики в Україні, недоліки та переваги по відношенню до інших країн. Та зробити висновки для створення загальної теорії формування податкового механізму та його функціонування.

Інформаційну базу курсової роботи становлять наукові праці українських та зарубіжних вчених.

Актуальність даної теми курсової роботи зумовлена формування ринкових відносин в економіці України; нерозробленість даної проблеми, як в науковій, так і навчальній літературі. 

Метою даної роботи - на підставі системного аналізу теорії і практики фіскальної політики, виявити роль фіскальної політики у становленні національної економічної системи України, з'ясувати суть, цілі, види фіскальної політики, проаналізувати фіскальну політику в історичній ретроспективі та з'ясувати вплив фіскальної політики на становлення внутрішньої та зовнішньої рівноваги.

 

 

Фіскальна політика, її ще часто називають бюджетно-фінансовою, або просто бюджетною, порівняно недавно використовується як інструмент макроекономічного регулювання. 

Слово "фіскальна" латинського походження і в перекладі означає казенний. Фіскальна політика - політика маніпулювання бюджетом, видатками й податками з метою зміни реального обсягу виробництва й зайнятості, контролю над інфляцією й прискорення економічного росту. 

Фіскальна політика держави припускає використання можливостей уряду стягувати податки й витрачати кошти державного бюджету для регулювання рівня ділової активності, рішення реальних соціальних завдань.

Фіскальна політика включає:

1)дискреційну політику, засновану на свідомому втручанні в економіку;

2)недискреційну політику, засновану на автоматичній стабілізації економіки.

Виділяють два види дискреційної політики: стимулюючу й рестриктивну. 

Стимулююча фіскальна політика здійснюється в період спаду, депресії, включає підвищення державних видатків, зниження податків і приводить до дефіциту бюджету. 

Рестриктивна фіскальна політика здійснюється в період буму й інфляції, включає зниження державних видатків, підвищення податків і приводить до надлишку держбюджету.

Таким чином, головне призначення дискреційної фіскальної політики складається в протидії циклічним коливанням економіки за допомогою стимулювання або обмеження сукупного попиту. Тому вона називається антициклічною.

Проведення дискреційної фіскальної політики вимагає здійснення заходів щодо збалансування держбюджету, що припускає:

1)фінансування дефіцитів;

2)ліквідацію бюджетних надлишків.

Застосовуються два основних методи фінансування дефіциту: позики в населення за допомогою продажу цінних паперів і емісія грошей.

Недискреційна фіскальна політика обумовлена тим, що деякою мірою зміни у відносних рівнях державних видатків і податків здійснюються автоматично. У цьому випадку податки й трансферти виступають як автоматичні убудовані стабілізатори економіки - амортизатори циклічних коливань, не потребуючого свідомого державного втручання. Убудована стабільність - це механізм дії автоматичних стабілізаторів.

Держава визначає нормативи державних видатків і величину податкових ставок, але не самі податкові надходження. Останні змінюються й при незмінній податковій ставці.

Використання можливостей уряду витрачати кошти державного бюджету й стягувати податки становить фіскальну політику держави (від панцира.