Виборча система та виборче право по виборам народних депутатів України

2. Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному виборчому окрузі.

3. Депутатські мандати розподіляються між виборчими списками партій (блоків) пропорційно до кількості отриманих голосів виборців кандидатами у депутати, включеними до виборчих списків партій (блоків), які зазначені у частині третій цієї статті, у послідовності, визначеній частинами шостою – восьмою цієї статті.

4. Кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата (далі – виборча квота), обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, на число депутатських мандатів.

5. Кількість голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків кожної партії (блоку), що набули право на участь у розподілі депутатських мандатів, ділиться на виборчу квоту. Ціла частина отриманого числа становить кількість депутатських мандатів, що отримали кандидати у депутати від цієї партії (блоку). Дробові залишки враховуються при розподілі відповідно до частини восьмої цієї статті решти депутатських мандатів.

6. Партії (блоки), кандидати у депутати від яких мають більші порівняно з іншими дробові залишки після ділення, отримують по одному додатковому депутатському мандату, починаючи з виборчого списку партії (блоку), що має найбільший дробовий залишок.

Офіційне оприлюднення результатів виборів

Центральна виборча комісія не пізніш як на п'ятий день з дня встановлення результатів виборів офіційно оприлюднює результати виборів депутатів у газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр».

Відшкодування витрат партій, пов'язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації

Партії (партії, що входили до блоків), виборчі списки яких отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, отримують право на відшкодування за рахунок Державного бюджету України витрат, пов'язаних з фінансуванням своєї передвиборної агітації, у розмірі фактично здійснених витрат, але не більше ста тисяч розмірів мінімальних заробітних плат.

Реєстрація обраних депутатів

Особа, обрана депутатом, для її реєстрації народним депутатом України зобов'язана подати до Центральної виборчої комісії не пізніш як на двадцятий день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів документ про її звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та (або) копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого представницького мандата, поданої до відповідної ради. Після складення депутатом присяги народного депутата України Центральна виборча комісія не пізніш як на сьомий день видає йому посвідчення народного депутата України та нагрудний знак встановленого нею зразка.

 

 

Одним із пріоритетних видів прав і свобод особи в Україні, які передбачені новою Конституцією, є політичні права і свободи. Вони властиві, як правило, лише громадянам України або переважно їм. Це їх суб'єктивні права і свободи у політичній сфері або переважно у цій сфері. Вони опосередковують собою насамперед взаємовідносини особи і держави як політичної організації суспільства, особи й органів державної влади та місцевого самоврядування, особи і народу в цілому як носія і джерела влади, особи й політичних партій та інших політичних інститутів держави і суспільства.

Пріоритетним політичним правом, яке належить громадянам України, є право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському і місцевому референдумах, вільно обирати й бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Найважливішим з цих прав є право голосу, тобто право брати участь у всеукраїнському і місцевому рефе рендумах, вільно обирати й бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що охоплює собою активне і пасивне виборче право.

Виборче законодавство повинно виконувати роль стимулюючих норм для суспільного прогресу поряд із віддзеркаленням суспільних настроїв. В умовах України це законодавство має динамічно розвиватися, створюючи умови для підвищення ефективності роботи державної влади. [15, 512 с. ]

Для визначення результатів голосування використовуються спеціальні виборчі системи, тобто встановлений законом або іншим нормативним актом спосіб визначення результатів голосування і порядок розподілу мандатів між партіями. Традиційну і найбільш поширеними виборчими системами є дві: система пропорційного представництва (пропорційна) і система більшості (Мажоритарна). Вони в свою чергу мають кілька різновидів. В окремих країнах зустрічається змішана система. Більшість країн використовують і ту й іншу системи залежно від виду виборів. Мажоритарна система передбачає, що для обрання кандидат повинен отримати більшість голосів виборців даного округу або країни в цілому (якщо мова йде про виборах прези-дента). Вона може застосовуватися в одномандатних округах, тоді кожна партія виставляє лише одного кандидата, і виборець голосує за кандидата тієї чи іншої партії. Якщо система більшості застосовується в багатомандатних округах, партія виставляє відразу цілий список своїх кандидатів, і виборець голосує не за окремих кандидатів, а за партійний список в цілому. Партійний список, що зібрав більшість голосів, забирає всі мандати по даному округу.

Мажоритарна система передбачає розподіл мандатів таким чином, що кандидат чи політична партія, отримала в даному виборчому окрузі більшість голосів, отримує мандат або всі мандати від даного округу. Мажоритарна виборча система не в змозі адекватно відобразити дійсну розстановку політичних сил на виборах, оскільки її основне призначення полягає в забезпеченні стабільності існуючої системи. Зазвичай мажоритарна система має два різновиди: абсолютного або відносної більшості. Мажоритарна система абсолютної більшості передбачає, що переможець на виборах має отримати більше половини (50% плюс один голос) усіх визнаних дійсними голосів у даному окрузі. Така система застосовується на виборах президентів у ряді латиноамериканських країн. На практиці вона малоефективна і часто нерезультативна, оскільки для того щоб зібрати більше половини голосів виборців, окремому кандидату чи політичній партії необхідно володіти дуже великим впливом у виборчому окрузі або в цілому по країні.

В Україні, як відомо, ще донедавна, в тому числі на парламентських і місцевих виборах, для підрахунку голосів на виборах застосовувалася мажоритарна система абсолютної більшості. Нині ця система збережена тільки на виборах Президента України.

В Україні парламент обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування по-пропорційною системою. Усього обирається 450 депутатів. У період з 2002 по 2006 рік Верховна Рада України прийняла велику кількість законодавчих актів безпосередньо пов'язаних зі зміною форми правління держави на парламентську республіку. У свою чергу піддалася зміні і сама виборча система України: відбувся перехід від мажоритарно-пропорційної моделі формування парламенту до пропорційної, що не могло не вплинути на інші інститути конституційного права, на підставі яких більшою мірою і оновилася законодавча база всього конституційного права України. [ 16, С. 11-13. ]

 

 

Конституція Україна від 28. 06. 1996 року. – К. : Вид-во Верховної Ради України, 1996. c змінами та доповненнями від 8. 12. 2004

Закон «Про вибори народних депутатів України»

Закон України „Про Центральну виборчу комісію” // Відомості Верховної ради. – 2004. – № 36. – С. 448.

Рагозин Н. Развитие партийной системы Укпаины// Полис. – 2004. – № 1.

Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна [Текст]: навч. посіб. / А. О. Білоус. – К. : Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000. – 200 с.

Антошенко В. Г., Бабкін В. Д., Бабкіна О. В., Бебак В. М., Головатий М. Ф. Політологія: Підручник. – 2-ге вид., перероб., доп -К. : ВЦ «Академія», 2002., с. 91

Гелів С. Д. Рутар С. М. Політологія: навчальний посібник. – К: „Знання”, КОО, 2004. – 645 с.

Поліщук І. Політичні партії як субєкти виборчого процесу. //www. cvk. gov. ua/visnyk/pdf/2008_1/visnik_st_9. pdf

Кирилюк Ф. М. Новітня політологія [Текст]: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закладів] / Ф. М. Кирилюк. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 594 с. ]

Заєць Н. Вибори як реалії сучасної державно-правової дійсності: теоретичний аспект // Право України. – 2007. – № 11 – С. 26-29.

Кривенко Л. «Регламентація діяльності парламенту І парламентська реформа в Україні». Юридичний вісник № 4. 1999. С. 29-33

Констітуційне право України / за ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Наукова думка, 1999. – 734 с.

ВІСНИК Центральної виборчої комісії № 2 (26) 2013 р. – 21 с.

Збірка робіт третьої щорічної міжнародної конференції «парламентські читання» (2013), ст. 19

Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 3-тє, виправл. Та доповнен. К. : Атіка, 2004 – 512 с.

Ставнійчук М. І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики. – К., 2001. – С. 11-13.