Виховна робота: методологія, організація і методика

- порушення правил безпеки, які призвели до травмування людей або спричинили інші значні наслідки;

- халатне ставлення до службових обов'язків, порушення і упущення, які призвели до поломок техніки і озброєння, пошкодження майна або інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров’ ю військовослужбовців;

- сперечання або грубість (відкрите виявлення невдоволеності службовою діяльністю начальника, обговорення вимог наказу, приниження честі і гідності начальника);

- промотання або втрата військового манна (продаж, застава або передача в користування іншій особі військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування і спорядження, втрата або зіпсування цих предметів унаслідок порушення правил їх зберігання.

У мотивації протиправної поведінки військовослужбовців переважають мотиви імпульсивного і ситуаційного характеру, показного самоствердження, групової поведінки, а також мотиви, які обумовлені користолюбством, вигодою, помстою.

Розрізняють три групи факторів, які впливають на протиправну поведінку військовослужбовців:

- соціальні;

- психологічні;

- біологічні.

Головну роль серед соціальних факторів що впливають на формування особистості військовослужбовця – правопорушника, відіграють сім’я і вплив соціально-негативного зовнішнього оточення. При цьому несприятливий соціальний вплив справляють:

- виховання в неповній сім'ї;

- алкоголізм батьків;

- аморальний спосіб життя батьків;

- систематичні конфлікти в сім'ї;

- злочинність серед батьків;

- неблагополучні матеріально-побутові умови;

- вплив неформальної групи з антисоціальними тенденціями.

Домінуючі інтереси та ідеали юнаків, які складаються під впливом негативного сімейного і зовнішнього мікросередовища часто вступають у протиріччя з етичними і правовими нормами суспільства, а в умовах армії проявляються у вигляді правопорушень.

До психологічних факторів, які впливають на формування поведінки військовослужбовця – правопорушника, слід зарахувати особливості характеру, коли проявляється менша стійкість у відношенні несприятливого впливу специфічних соціальних факторів, а також безпосереднього оточення.

Біологічні особливості особистості самі по собі не породжують злочинності, але впливають на динаміку поведінки людини. В певних умовах під час тривалої відсутності можливостей задовольнити важливі біологічні потреби відбувається їх актуалізація з наступним формуванням пошукової поведінки, яка спрямована на задовільнення цих потреб. Ця поведінка може мати протиправний характер.

При підготовці до всебічного вивчення проступку командиру (начальнику) необхідно визначити:

1. На які запитання треба одержати відповіді?

2. Які дані про особистість воїна, його стан та взаємовідносини з товаришами по службі доцільно враховувати в ході вивчення проступку?

3. Кого притягти для з'ясування обставин та суті проступку?

4. Яким чином, у який час та в якому місці можна провести діагностичну бесіду з можливим порушником дисципліни?

Центральне місце в процесі вивчення проступку та соціально-психологічних умов його скоєння займає морально психологічна характеристика. Вона включає вивчення:

1. Мотиву та ступеню провини:

а) умисне, злісне порушення військового порядку;

б) необережність (халатність, недбалість, неохайність, забутливість та інше);

в) сильне душевне хвилювання (страх, обурення, образа, ображене почуття честі та особистої гідності);

г) перевищення меж необхідної оборони;

д) незнання порядку служби в умовах коли воїн повинен і може вивчити відповідні вимоги.

2. Обставини, які пом’якшують провину:

а) нечітке керівництво, помилки при постановці завдань та організації діяльності начальником;

б) безконтрольність, попускання, низька вимогливість, безкарність, окозамилювання;

в) погано поставлене вивчення статутів, недоліки у правовій пропаганді;

г) слабка виховна робота у підрозділі, низька згуртованість колективу, відсутність колективної думки, яка б засуджувала порушення дисципліни;

д) присутність у колективі негативних традицій, які підтримують дані проступки.

З. Обставини, які збільшують провину:

а) проступок здійснюється не вперше,

б) порушення дисципліни мало місце під час виконання службових обов'язків;

в) проступок був скоєний у нетверезому стані;

г) мала місце співучасть у груповому проступку;

д) мали місце великі негативні наслідки проступку.

На основі морально психологічної характеристики проступку командир (начальник) визначає наслідки проступку та реакцію на нього.

1. Кому і яку морально-психологічну шкоду було завдано, який вплив здійснив проступок на взаємовідносини порушника з співслужбовцями?

2. Психологічна реакція воїна на особисту провину: почуття сорому, жалкування, страх перед стягненням?

3. Колективна реакція на проступок:

а) має місце засудження особовим складом чи ні;

б) співчувають чи жаліюгь порушника діісципліни;

в) може проступок стати приктадом для інших?

З проведеного аналізу дисциплінарного проступку, його наслідків та реакції на нього командир (начальник) робить висновки та дані для прийняття рішення. До них можуть відноситись:

1. Важкість даного порушення порядку (незначне, грубе, близьке до правопорушення).

2. Причини проступку, в тому числі психологічні: неуважність, емоційна нестійкість, соціальна несумісність та інш.

3. За яких умов проступка можна було б уникнути? На кому лежить провина за те що він не попередив?

4. Які недоліки в системі дисциплінарної практики у вихованні даного воїна виявив проступок. Який вплив і з якою метою треба здійснити на цього воїна? Що треба зробити для ліквідації негативних наслідків проступку?

Вивчення та аналіз дисциплінарних проступків, соціально-психологічних умов їх скоєння дозволяє командирам (начальникам) отримати об’єктивну інформацію про стан віиськової дисципліни в підрозділі, своєчасно виявити причини негативних тенденцій у