Використання проблемного навчання на уроках трудового навчання

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

justify;">Вважається, що будь-яке трудове завдання, яке виконують учні на заняттях у шкільних майстернях, може розглядатися як творчо-технічна задача. На наш погляд, під терміном „творчо-технічна задача” слід розуміти таке завдання, розв’язання якого потребує розкриття знань або інтуїції (здогадки). Головне в цих задачах – опора учня на знання техніки й технології та прояв творчого елемента при їх розв’язанні. Разом з теоретичними задачами вчитель повинен використовувати і практичні задачі, які можна виконати у матеріалі. Це, безумовно, правильно, оскільки практична перевірка теоретичного рішення забезпечує закріплення його у пам’яті, формує в учнів упевненість у важливості і необхідності теоретичних знань та своєї праці. Але, на жаль, використання технічно-творчих задач ще не набуло широкого застосування у практиці трудового навчання. Інколи вчителі праці додатково пропонують учням, які раніше за інших виконали трудове завдання, окремі технічні задачі. Такі задачі, як правило, не включають в себе технологічних операцій.

Швидкість і якість формування в учнів творчо–технічних здібностей багато в чому залежить від розуміння ними як результату своєї діяльності, так і засобів, за допомогою яких цей результат був отриманий. Активне засвоєння трудових знань та вмінь робить їх більш пластичними, вони легше піддаються перенесенню в нові умови.

У формуванні знань і вмінь важливу роль відіграє систематичний контроль за діями і операціями учнів із зазначенням помилок і досягнень. Але успішність пошуку правильних засобів виконання тих чи інших дій залежить не тільки від зовнішнього контролю та оцінки, але й від самоконтролю.

На засвоєння нових умінь великий вплив мають попередній досвід та знання. Чим більша в учня база попередніх знань та вмінь, тим швидше він оволодіє новими вміннями та пристосується до роботи в нових умовах, до вирішення нових задач.

Один із варіантів використання попереднього досвіду – перенесення вмінь. Наприклад, вміння виконувати операції на токарному верстаті полегшує навчання операцій на інших металорізальних верстатах, а вміння розв’язувати одні технічні задачі часто допомагає вирішувати інші [10, 25].

Як уже зазначалось, на формування в учнів конструкторсько-технологічних знань та вмінь, а також на розвиток їх технічно-творчих здібностей впливає розв’язання технічних задач і особливо задач творчого характеру. Під творчою технічною задачею розуміють виникнення у людини мети створити щось нове і корисне для суспільства, а в нашому випадку – вирішити задачу створення технічного виробу чи технологічного засобу. Творчий характер задачі для учня залежить від його підготовки до розв’язання подібних задач. Тому одна і та ж задача для одного учня є творчою, а для іншого – ні. Більш того, для одного і того ж учня певна задача в різний час може мати різний рівень складності. Якщо учень не володіє необхідним мінімумом інформації або не може використати на практиці раніше засвоєну інформацію, то задача для нього стає не творчою, а просто непосильною. Задача не є творчою і в тому випадку, якщо учень добре володіє алгоритмом її розв’язання.

Для опанування раціонального способу розв’язання творчих конструкторсько-технологічних задач важливе значення має послідовне виконання певних розумових дій. А для цього необхідно навчити школярів аналізувати задачу, чітко виділяти в ній дані, відомі та невідомі елементи і умови, розчленовувати процес розв’язання на окремі етапи з використанням відповідних алгоритмічних, напівевристичних, евристичних прийомів тощо.

Приступаючи до розв’язання технічної задачі, учень повинен добре зрозуміти та наочно уявити її зміст, визначити її приналежність до одного з відомих класів задач. Учитель при цьому має пояснити учневі, що і для чого він повинен робити.

Значний вплив на розвиток творчо-технічних здібностей учнів має шкільний курс креслення. Креслення не тільки дає їм певну систему графічних знань, умінь та навичок, але й формує у них здатність використовувати графічні засоби будь-якого рівня абстрагування від реальних об’єктів та їх положення у просторі, переводити умовні моделі і знаки у більш наочне зображення предметів різного призначення, вчить самостійно виготовляти за своїми кресленнями діючі об’єкти. Тобто головним є не стільки ступінь оволодіння технікою виконання графічних зображень, скільки вміння мисленнєво перетворювати образно-знакові моделі, мати динамічну просторову уяву, мислення і технічну спостережливість.

Побудові креслення передує виконання ескізу. Після виконання ескізу починається попередня побудова креслення. Для виконання креслення необхідно проаналізувати ескіз, тобто виявити закономірні геометричні співвідношення та послідовність побудови.

Процес побудови креслення можна поділити на три етапи: спостереження зображуваного предмета, його вимірювання з нанесенням на аркуш його розмірів та власне побудова креслення [12, 117].

Спостереження при виконанні креслення має особливе значення, тому що в результаті цього формується правильний або неправильний образ предмета, який слід накреслити. Тобто успішність побудови креслення залежить від чіткості та правильності уявлень, що виникають під час спостереження.

Головний компонент спостереження – це виділення в предметі, що розглядається, конструктивних елементів, які визначають його форму. Після цього учні переходять до аналізу пропорцій, до розгляду складових частин предмета. Для формування в них чіткого уявлення про об’єкт треба надати їм можливість попрацювати з такими деталями і з’єднаннями: різьбовими, шпоночними, шліцьовими, з деталями кріплення, осями і валами.

Для правильного виконання креслення недостатньо уявити форму предмета, виділити конструктивні елементи та з’ясувати співвідношення між його частинами. Необхідно визначити його розміри. При формуванні навичок вимірювання учні стикаються з певними труднощами,