Використання проблемного навчання на уроках трудового навчання

2. Висловлюючи зміст теми, вчитель демонструє перед учнями самий шлях наукового мислення, примушує учнів стежити за діалектичним рухом думки до істини, робить їх як би співучасниками наукового пошуку. 

Дуже важливим є питання про типи проблемних ситуацій. Це питання слід вирішити з урахуванням умов, в яких проводиться трудове навчання учнів. Можна виділити наступні типи проблемних ситуацій. 

I-тип. Проблеми, що виникають при поясненні нової операції, робочих прийомів. При рішенні подібних проблем виявляється недостатність раніше засвоєних знань і виникає потреба в нових знаннях, уміннях і навиках. 

II-тип. Проблеми, що виникають при виконанні практичних завдань. Проблеми такого типу мають особливо важливу роль. Вони сприяють творчому застосуванню системи наявних знань при виконанні конкретного завдання, розвивають здатність творчо вирішувати трудові задачі [15, 105]. 

Дослідження науковців засвідчили, що творчість — це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Пошук наукової організації творчої праці дав змогу розробити нові методи розв'язку проблемних задач. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективними і відомими в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод фокальних об'єктів, метод створення образу ідеального об'єкта.

 

 

 

Суть проблемного навчання полягає в організації вчителем самостійної пошукової діяльності учнів, у процесі якої вони засвоюють нові знання, розвивають загальні здібності, дослідницьку активність і творчі вміння. Головною особливістю проблемного навчання є цілеспрямоване використання вчителем проблемних ситуацій, які виникають поза його бажанням (об'єктивно), і ситуацій, створених ним спеціально. B opгaнiзaцiї нaвчaння нa пpoблeмнiй ocнoвi нaйcклaднiшим є питaння cтвopeння nepeдпpoблeмнoгo i пpoблeмнoгo твopчoгo клiмaтy cпiвpoбiтництвa виклaдaчa, гpyп, кoлeктивy з тим, щoб лeгшe бyлo внocити (yчням i виклaдaчy) пpoблeмнi cитyaцiї y нaвчaльний пpoцec. Проблемне навчання – передбачає послідовні й цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв’язують під керівництвом учителя й активно засвоюють нові знання. Принцип проблемності відображається в логіці побудови учбового процесу, в змісті матеріалу, що вивчається, в методах організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і управління нею, в структурі уроку і формах контролю вчителя за процесом і результатом діяльністю вчаться.

Мета активізації шляхом проблемного навчання полягає в тому, щоб зрозуміти рівень засвоєння понять і навчити не окремим розумовим операціям у випадковому, стихійному порядку, а системі розумових дій для вирішення не стереотипних задач. Справжня активізація учнів характеризується самостійним пошуком не взагалі, а пошуком шляхом вирішення проблем. Основна відмінність проблемного і традиційного навчання виявляється в двох моментах: вони розрізняються за метою і принципами організації педагогічного процесу. Загальними функціями проблемного навчання є такі: засвоєння учнями системи знань і способів розумової практичної діяльності; розвиток пізнавальної самостійності і творчих здібностей учнів; формування діалектичного мислення школярів (як основи).

За своєю суттю, проблемні методи основані на створенні проблемних ситуацій, активній пізнавальній діяльності учнів, які знаходяться в пошуках і розв’язках складних запитань, які вимагають актуалізацію знань, аналізу, уміння бачити за окремими фактами явищ, закономірності і закони. В сучасній теорії проблемного навчання розрізняють два види проблемних ситуацій: психологічних і педагогічних.

При проблемному навчанні в професійному навчанні застосовуються технології особистісно-орієнтованого навчання, які можуть створити максимально сприятливі умови для розвитку та саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності.

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання практично неможливий без використання проблемного навчання. Під час використання проблемних ситуацій учні вчаться самостійно вирішувати завдання та перебувають у творчому пошуку, що сприяє не тільки розвитку технічного мислення, але і розвиває практичні вміння та навички.

 

 

 

ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ - це психічний стан ускладнення, неможливість пояснити факт чи розв'язати задачу, спираючись на наявні знання.

POЗВ'ЯЗОК ПPOБЛEМНОЇ CИТYAЦIЇ - цe усунення нaявнoї cyпepeчнocтi шляxoм пepeтвopeння cитyaцiї (тeopeтичнo i пpaктичнo), вiдпoвiдь нa пocтaвлeнe зaпитaння, кepyючиcь нayкoвими мeтoдaми.

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ – це така організація процесу навчання, основа якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, визначенні учнями проблем і їх самостійному або за допомогою вчителя розв’язанні.

ПРОБЛЕМНЕ ВИКЛАДАННЯ - діяльність вчителя зі створення системи проблемних ситуацій, виклад учбового матеріалу з його поясненням і управління діяльністю учнів, спрямоване на засвоєння нових знань як традиційним шляхом, так і шляхом самостійної постановки навчальних проблем і їх вирішення.

МОНОЛОГІЧНИЙ МЕТОД – вчитель сам пояснює сутність нових понять, фактів, дає учням готові висновки науки, але це робиться в умовах проблемної ситуації форма викладу - розповідь, лекція.

МЕТОД ДІАЛОГІЧНОГО ВИКЛАДУ – діалог вчителя з колективом учнів, в створеній ним проблемній ситуації сам ставить проблему і вирішує її, але за допомогою учнів, тобто вони беруть активну участь в постановці проблеми, висуненні припущень, і доказу гіпотез. 

ЕВРИСТИЧНИЙ МЕТОД - відкриття нового закону, правила і ін. може бути зроблене не вчителем, за участю учнів, а учнями під керівництвом і за допомогою вчителя. Формою реалізації цього методу є поєднання евристичної бесіди з рішенням проблемних завдань.

МЕТОД ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ - організовується вчителем шляхом постановки перед учнями теоретичних і практичних дослідницьких завдань, які мають високий рівень проблемних.

ГОЛОВНИЙ КОМПОНЕНТ СПОСТЕРЕЖЕННЯ – виділення в предметі, що розглядається, конструктивних елементів, які визначають його форму.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ – чітке наукове проектування і відтворення гарантуючих успіх педагогічних дій; сукупність знань і дій, спрямованих на досягнення мети розвитку, виховання, навчання. Поняття „педагогічна технологія” має вписуватися в схему : „ ідея - процес - результат”.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ – це побудована на діагностичній основі, чітко контрольована і корегована модель навчання, спроектована на досягнення гарантованого кінцевого результату.

ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ – системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.

 

 

 

1. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. – К.: Рад. Школа, 1991. – 110 с. 

2. Амоношвили Ш.А. Личностно-гуманные основы педагогического процесса. Минск, 1990. 

3. Баксанский О. Е. Проблемное обучение: обоснование и реализация. // Наука и школа. - № 1. - 2000. – С. 19 - 25.

4. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с. 

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Вид. центр „Академія”, 2001. – 576 с.

6. Дидактика производственного обучения. /Под ред. О. Ф. Федоро¬вой. — М.: Высшая школа, 1973. — 418 с.

7. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва: Навч. посібник. - Київ: Вища школа. – 1993.

8. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення школяра. - К., 2000. – 326 с. 

9. Кудрявцев В.Т. Проблемное обучение: истоки, сущность, перспективы. // Педагогика и психология. 1991. - № 4. - С. 201.

10. Ніколенко Л.Т. Особистісно-орієнтована освіта: проблеми та шляхи реалізації в системі підвищення кваліфікації. // Учёные записки № 3. – 2005. – С. 23-27. 

11. Рапацевич Е.С. Формирование технических способностей у школьников. – Минск: Народна асвета, 1987. – 95 с . 

12. Тхоржевский Д.А., Гетта В.Г. Проблемное обучение на уроках труда: Книга для учителя. – Минск.: Народна асвета, 1986. – 128 с.

13. Тхоржевський В.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. – К., 1995. – 280 с.

14. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Вид-во „Академія”, 2000. – 544 с.

15. Форми навчання в школі: Книга для вчителя. / За ред. Ю.І.Мальованого. – К.: Освіта, 1992. – 160 с.

16. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні. – К., 1991. – 198 с.

17. Чебышева В. В. Психология трудового обучения. — М.: Просвещение, 1969. - 303 с.

18. Якиманська И.С. Технология личностно ориентованого образования. - М. – 1990. – 220 с.