Вивчення властивостей паперу: досліди й спостереження

Глибинно-просторова композиція складається з матеріальних елементів, об'ємів, поверхонь та простору, а також інтервалів між ними. Вона використовується у вирішенні вулиць, майданів, мікрорайонів тощо. Такий поділ умовний. Наприклад, фронтальна й об'ємна композиції входять до просторової.

Уміння моделювати починається зі спостереження за явищами природи, пізнання різних прикладів і знання категорій композиції. Серед категорій виокремлюють колір, контраст, ритм, рівновагу, симетрію, асиметрію, пропорцію, динаміку, статику, масштаб і масштабність.

Коло, чотирикутник, трикутник, кулю, циліндр, конус та інші прості форми дитина спостерігає у природі: круглий місяць, пірамідальні дерева, конусоподібні польові квіти тощо. Усі ці форми використовуються для виготовлення різних виробів. Важливо вміти гармонійно поєднувати прості елементи, підбираючи їх кількість та розміри, щоб вони за своїм характером і об'ємом візуально складали єдине ціле. Досягти натуральності форми, визначити потрібну розмірність елементів, пропорцію, товщину легше в моделі.

За допомогою геометричних фігур можна створити найрізноманітніші композиційні рішення. Особливо вдалі з них — це поєднання предметів, що різко відрізняються за розмірами. Поєднуючи певну кількість елементів з виконанням певних правил, дитина отримує завершену гармонійну форму, що створює певне відчуття і певний образ, розвиває просторову уяву.

Колір у композиції

Навколишній світ надзвичайно барвистий. У природі гармонія кольору незаперечна. Тому саме у сприйманні картин і барв природи потрібно шукати витоки прекрасного, кольорової гармонії, емоціональної чутливості. Перш за все правила гармонії стосуються естетики кольору, що уособлює художній початок та є первісною обов'язковою метою композиції. Колір тісно пов'язаний із такими засобами композиції, як пропорція, масштаб, контраст. Особливо велика роль відводиться кольору в загостренні чи послабленні характеру форми виробу. За допомогою кольору можна не тільки створити в людини певний настрій, а й викликати наперед задумане відчуття.

Усі кольори, що с в природі, поділені на дві основні групи.

1. Ахроматичні (безколірні) кольори відрізняються один від одного тільки яскравістю, тобто вони відбивають різну кількість світла, що падає на них: білий, сірий, чорний.

2. Хроматичні кольори — це ті кольори та їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий).

Контрасти кольору розрізняють: за світлом (світлий — темний); за кольором (колір і його варіанти, відтінки); за насиченістю; за фактурою (матовий — блискучий); за асоціаціями (виступальні — відступальні, теплі — холодні, легкі — важкі, збуджувальні — заспокійливі).

Кольоровий і світловий контрасти широко використовуються на практиці, у першу чергу для встановлення чіткої видимості деталей (елементів). У кольоровому вирішенні об’єкта використовуються частіше не окремі кольори, а їх комбінації і поєднання. Тут найважливіше те, як при поєднанні один колір впливає на інший. Наприклад, з двох однакових сірих квадратів квадрат на чорному тлі здається світлішим, ніж той, що на білому (рис. 5). Таке ж явище відбувається і з кольоровими об'єктами.

 

Рис. 5.

 

При моделюванні можна використати оптичні зміни, наприклад, вертикальні смуги здаються спостерігачу довшими, ніж горизонтальні, тому квадрат із вертикальними смугами буде здаватися вужчим (рис. 6).

 

Рис. 6.

 

Людський зір особливий. Цікаво, що при спогляданні червоного квадрата через деякий час, закривши очі, побачимо як залишкове зображення зелений квадрат. Цей дослід можна зробити з будь-яким кольором.

Кольоровий круг допоможе початківцю архітектурного моделювання у кольоровому вирішенні будиночків. Якщо накласти рівносторонній трикутник (або рівнобедрений) із паперу на кольоровий круг, щоб перетин медіан співпадав із центром, і закріпити голкою — кути трикутника визначать три гармонічних між собою кольори. Використовуючи квадрат чи прямокутник, визначають співзвучні пари кольорових відтінків. Протилежні кольори створюють різкі контрасти.

Контрастні співставлення сприяють загостренню сприймання цілого. Контраст підсилює різницю властивостей форм, кольору, робить їх єдність напруженішою, вражаючою. Однак дуже сильний контраст може зруйнувати композиційний лад. Колір здатен викликати відчуття глибини, щільності і холоду. Будь-який колір у контрасті з іншим сприймається активніше, наприклад, червоний — на білому; жовтий буде яскравим на чорному, синьому і червоному, і, навпаки, невиразним на білому. Тому ступінь обраного контрасту обмежується вимогами збереження цілісності враження.

Засоби композиції

Єдність усіх елементів створює композицію. Зв'язок елементів композиції буде органічнішим і зрозумілішим, якщо навколо її головного елемента на художній основі об'єднуються інші. Головний елемент називається центром композиції.

Художньої виразності статичних і динамічних композицій досягають завдяки симетрії та асиметрії. Вони встановлюють певний порядок розміщення форм, пов'язаний із призначенням предмета, його красою. Симетрія з давніх часів була умовою краси, оскільки забезпечувала рівновагу композиції. Рівновага, як і ритм, властива і рослинному, і тваринному світу. У спогляданні природи формується відчуття цілісності, закінченості та рівноваги.

Рівновага об'ємів викликає відчуття спокою, впевненості, сталості. Людське око відпочиває при сприйнятті такого предмета. Отже, композиційна рівновага досягається перш за все формою деталей, кольором, тоном і пластикою (рис. 7).

 

Рис. 7. Приклади композиційної рівноваги.

 

Важливий засіб композиції — ритм — закономірне чергування об'ємів, розчленованих поверхонь, граней, а також упорядкована зміна характеристик елементів форми, кольору. Прояв ритму при рівних інтервалах можна спостерігати в розташуванні колон античних храмів, вікон у будівлях замків (рис. 8).

 

Рис.