Загальна характеристика річки Інгулець

Злочинне залучення до землеробства в 60-ті роки ХХ століття водозахисних зон Інгульця призвело до катастрофічного збільшення розораності земель басейну річки аж до 85-90 %, що, при практично нульової лісистості території, швидко інтенсифікувало ерозійні процеси. В результаті ерозії грунтів пройшло інтенсивне замулення річища, що суттєво зменшило загальну водність Інгульця. До речі, це викликало не тільки втрату функції самоочищення, а й повне знищення транспортного значення цієї річки, яка ще на початку 60 років ХХ століття була судноплавною від гирла до міста Снігурівка.[41]

Зараз щорічний середній обсяг стоку Інгульця у верхів"ях (в передмістях Кривого Рогу до впадіння в нього Саксагані) складає приблизно 0.24 км3. Причому в значній мірі це вже не власне інгулецька вода, а вода з річки Дніпра, що подається каналом Дніпро-Інгулець з Кременчуцького водосховища . В річку скидається приблизно 0.20 км3 шахтних вод Північного горно-збагачувального комбінату ( ГЗК ) в Кривому Розі та стоків з очисних споруд цього міста(через Карачунівського водосховища). Останнє формується також за рахунок води з Каховського водосховища, що подається каналом Дніпро-Кривий Ріг. Деяка кількість шахтних вод( приблизно 0.15 км3 щорічно) попадає в Інгулець з Інгулецького ГЗК та невеличких приток (зокрема р. Вісунь). Головним чином, на зрошення (0.2 км3), а також на випаровування та фільтрацію втрачається приблизно половину стоку. В гирлі річки (с. Садове) фіксується середньорічний стік в 0.3 км3.[54]

Поблизу Кривого Рогу знаходиться гирло лівої притоки Інгульця - річки Саксагань (довжина - 144 км). Її русло в даний час зарегульовано греблями, вище яких утворилися водосховища. Води їх використовуються для промислового водопостачання та зрошення, а також для розведення риби. Наприклад, площа Кресовського водосховища - близько 500 га. Правий берег його піднесений, лівий - знижений і слабопокатий. Дно замулене. Найбільші глибини - 5-6 м. У багатьох місцях є зарості вищої водної рослинності. У складі рибного населення найбільш часто зустрічаються плотва, ялець, головень, червоноперка, лин, уклея, карась, сазан, щука, окунь, дуже багато вівсянки, горчаків, бичка-цуцика, морської голки.

Біля Кривого Рогу на Інгульці споруджено велике (площею понад 3,6 тис. га) Карачуновське водосховище, що служить джерелом питного водопостачання. Воно утворене на місці виходу гранітних оголень і порогів Інгульця. Правий берег слабопокатий, біля урізу води обривистий, дно піщане, заростання біля берегів слабке. Лівий берег низький, біля урізу води місцями зарослий очеретом. Середня глибина - 5-6 м (до 12 м на старому руслі Інгульця). З риб у водосховищі мешкають лящ, судак, плітка, головень, червоноперка, жерех, лин, уклея, густера, в’юн, сом, щука, окунь і сазан.

У Карачуновське водосховище вливаються води річки Бокової, на притоці якої - Боковеньці - споруджено Христофорівське водосховище. Його довжина - 2-3 км, ширина - 250-300 м, площа - 120 га. Дно водойми мулисте, біля берегів піщане й замулене. Найбільші глибини - до 5-6 м. 

Нижче Кривого Рогу Інгулець розмиває осадові породи, у зв’язку з чим утворює багато звивин. У нього вливає свої води, яка пересихає в літній час, права притока річка Висунь (довжина - 195 км). Нижче с.Тарасівка Інгулець утворює лиман шириною до 1 км і впадає в Дніпро кількома рукавами.

Заплава річки Інгулець низька, річище звивисте. Місцями добре збереглася плавнева рослинність, степові схили річки ще мають досить багатий видовий склад рідкісних рослин і тварин в типових степових ценозах. Система Інгульця значно посилює природоохоронні функції Дніпровського природного коридору. [61]

Світ її водяних рослин досить багатий.  За своєю структурою і морфологічними особливостями вони діляться на дві великі групи: нижчі рослини (мікрофіти), або водорості, і вищі рослини (макрофіти). 

Водорості - одні з найдавніших представників рослинного світу. Саме вони в доісторичні часи збагатили атмосферу киснем і стали родоначальниками не тільки всього сучасного рослинного, але й тваринного світу. [24]

Вчені дійшли висновку, що на Землі й сьогодні роль водоростей воістину величезна. Вражають цифри, коли мова заходить про водорості. Так, якщо в 1 мм3 води, за найскромнішими підрахунками, утримуються тільки три рослини, то в 1 м3 їх близько трьох мільйонів, а скільки їх усього в цілому водоймі - важко навіть собі представити. При літньому ж "цвітінні" води в 1 мм3 може втримуватися більш мільйона клітин синьо-зелених водоростей, а це значить, що в 1 м3 їх уже приблизно мільярд. У прісноводних озерах річна продукція рослинного планктонів (у сирій масі) може доходити до 30 т.[10]

Синьозелені водорості. Одноклітинні і багатоклітинні фототрофні мікроскопічні організми — синьозелені водорості можуть утворювати колонії (рис. 9). У мікробіологічній літературі синьозелені водорості зараховують до бактерій під назвою «ціанобактерії», що зумовлено схожістю структури їх клітин і клітин бактерій, зокрема, наявністю в клітинній оболонці муреїну, цитоплаз¬матичних нуклеїнових кислот тощо. В той же час ці організми мають і суттєві відмінності від бактерій. Як і всі рослини, синьозелені водорості здатні до фото¬синтезу та засвоєння вуглецю у процесах біосинтезу. Вони належать до найпримітивніше