Загальна характеристика річки Інгулець

Рис 4.1. 

Наявність пігментів зумовлює їх синьозелене забарвлення, що і визначає назву цього відділу водоростей. Продуктом асиміляції є глікогено-подібний полісахарид. 

Розмножуються синьозелені водорості вегетативним спосо¬бом, прямим поділом клітин або нестатевими спорами. Вони належать до найдавніших організмів, які відігравали особливо важливу роль у розвитку життя на Землі, зокрема в процесах, пов'язаних з накопиченням органічних речовин та збага¬ченням первинної атмосфери киснем.

Синьозелені водорості зустрічаються у водоймах усіх типів (прісних, солонуватих, солоних, морських і океанічних), у геотермальних водах та в продуктах виверження вулканів, у припливно-відпливних морських прибережних зонах, в оброс¬таннях скель та інших занурених у воду предметів.[46]

Деякі синьозелені водорості здатні засвоювати вільний атмосферний азот. Вони дуже стійкі до змін температури, сольового та газового режимів водойм. Серед заростей вищих водяних рослин розвиток синьозелених водоростей пригні¬чується. Вони зрідка зустрічаються у гірських річках з швид¬кою течією, високим рівнем насиченості киснем та рН води не вище 5. В той же час в евтрофних водоймах, де течія уповільнена і вода добре прогрівається, водорості інтенсивно розмножуються і можуть викликати «цвітіння» води.

Різноманітним та неповторним є тваринний світ Інгульця. Звичайними представниками є риби, молюски, ракоподібні, комахи, черви, кишковопорожнинні, найпростіші. Крім них, деякі тварини лише частину свого життя проводять у воді у пошуках їжі, в період розмноження та розвитку. [11]

На поверхні води зустрічаються численні клопи-водомірки. Амфібіотичний спосіб життя веде павук доломедес, який також може бігати по поверхні води. Водяний вуж, занурюючись у воду, швидко наздоганяє здобич – рибу. Основу живлення звичайного вужа складають земноводні та їстівна жаби. Серед водної рослинності живе болотна черепаха.

На відкритій поверхні води живляться крижні. Лиски, великі норці,білоокі нирки, чирки-тріскунки, річкові крачки, мартини реготуни та ін. Одним з масових об’єктів спортивного полювання є лиски.

Під листям плаваючих рослин (водо красу, латаття) можна помітити невеликі світло-коричневі слизові грудочки – це прісноводні гідри. На підводні частини рослин часто прикріплюються яйця черевоногі молюски – ставковики та котушки. З нижнього боку листків водних рослин знаходяться зеленувато-сірі яйця дрібних метеликів – вогнівок. Серед рослин живуть хижі клопи – водяний скорпіон та водяний палочнк, личинки рівнокрилих та рівнокрилих бабок, клопів плавт, греблями та гладиш. Повільно рухаються ставковики: звичайний, вушковий, яйцевидний, болотний, рогова, кульова та закручена катушки. Щільно присмоктується до рослин молюск річкова чашечка. В заростях рослин можна знайти турбелярій-планарій та п’явок – нефелід: малу несправжньокінську та клеп син. До рослин прикріплюють свої житла – павутинні куполи – павуки-сріблянки. В товщі води плавають дафнії, циклопи, водяні кліщі, личинки бабок та поденок, жуки-плавунці, вертячки.[59]

Іноді біля берега в неглибоких місцях на піщаному дні повільно повзає, звиваючись в усі боки, круглий черв’як волосатик. Він має в довжину кілька десятків сантиметрів при товщині біля 1 мм. З ним пов’язане народне повір’я начебто волосатик проникає в тіло людей, що купаються у водоймі. Насправді волосатики є паразитами водних комах. На ділянках дна з мулистим грунтом численні личинки комарів-довгунців (мотиль). Личинки стрілок, люток, красунь з рівнокрилих бабок,  а також личинки коромисел, справжніх бабок з рівнокрилих бабок та поденок повільно повзають чи плавають, підстерігаючи здобич. З ракоподібних зустрічаються рак широкопалий, бокоплави, водяні віслюки, мізиди. Типовими бентосними мешканцями є двостулкові молюски беззубки, перлівниці, шаровки. На підводних предметах, корчах велика кількість передньозябрових молюсків: чорнушки, лунки, живородки. З двостулкових – дрейсени – тригранка річкова. В чистій проточній воді підводні предмети є місцем поселення губки-бодяги.[20]

 У стоячих водоймах, іноді навіть у калюжах зустрічаються п’явка псевдокінська велика (довжина тіла до 15 см) та п’явка псевдокінська мала (4-6 см). Вони живляться молюсками, личинками комах, пуголовками та маленькими рибками. Для людини та великих тварин ці п’явки загрози не становлять, бо не в змозі прокусити їх товсту шкіру. На відміну від них п’явку риб’ячу можна  побачити в водах Інгульця. Тряпляється, що рибалки знаходили на тілі однієї риби кілька десятків таких п’явок, а більше усього від них страждають коропи. [61]

 

Сучасний екологічний стан річки Інгулець жахливий. Інтенсивне землеробство, в тому числі зрошування, гірничорудна промисловість, швидке зростання металургійної та хімічної галузі в її басейні привело до поступового занепаду річки.Найбільш гострим питанням для стану водних об’єктів Кривбасу, містяться на берегах Інгульця, стала проблема утилізації великої кількості зворотних шахтних вод. Видобування і переробка залізної руди пов’язанні з використанням великої кількості води. Водогосподарська ситуація гірничих підприємств Кривбасу характеризуються надлишком зворотних вод. Шахтні води потрапляючи у водойми, порушують біологічну і гідрохімічну рівновагу і створюють загрозу не тільки для здоров’я населення, а й для рибного запасу річки та її приток.[39]

В 2000 р. Кабінетом Міністрів України – (згідно розпорядження № 1346-р від 8.12.99) дозволено скид зворотних, високо мінералізованих шахтних вод у річки Інгулець і Саксагань та проходить згідно регламенту, розробленому Інститутом гідробіології НАН України. Саме такими рішеннями дозволено здійснення скиду мінералізованих зворотних вод в Інгулець із гірничорудних підприємств. Правда,