Загальна оцінка екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим

 

Автономна Республіка Крім має достатньо високий потенціал ветроенергетичних ресурсів, що створює значні передумови для розвитку нетрадиційних джерел енергії у Криму. Рескомприроди Криму підтримує державну політику в сфері енергозбереження, бережливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів і вважає доцільним і необхідним подальший розвиток нетрадиційних поновлюваних джерел енергії та їх використання у системі енергопостачання Криму, як екологічно чистого виду енергії, і завжди, в першу чергу, підтримує і погоджує заходи, що направлено на поліпшення екологічного стану Криму, як курортного регіону.

Вітроенергетика є складовою частиною Національної енергетичної програми України. У виконання Указу Президента України від 02 березня 1996 р. №159 і доручення Прем'єр-міністра України від 12 березня 1996 р. розроблена і діє Комплексна програма будівництва вітрових електростанцій. Метою програми є виробництво ВЕУ і будівництво промислових ВЕС у складі електроенергетичних систем. Комплексна програма будівництва ВЕС передбачає вирішення технічних і організаційних проблем розвитку вітроенергетики, включаючи створення сертифікатних центрів, ремонтних баз, навчання експлуатаційного персоналу, розробку законодавчо-правової і нормативної бази.

Політика у сфері енергозбереження також визначається раніше затвердженими державними програмами «Комплексна державна програма енергозбереження України» (ухвала КМУ від 05. 02. 97г. №148;), «Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії і малою гидро-тепло-енергетики». Розроблено Комплексну програма енергозбереження в Автономній Республіці Крим до 2010 року.

Крим володіє достатнім досвідом у сфері використання енергії вітру, яка вважається найбільш важливим поновлюваним джерелом енергії в країні. В даний час в Криму в рамках виконання вищезгаданих програм здійснюється будівництво і експлуатація наступних вітроелектростанцій:

Донузлавська ВЕС;

Судацька ділянка Донузлавської ВЕС (мис Меганом Судацький регіон);

Чорноморська ділянка Донузлавської ВЕС;

Акташська ділянка Східно-кримської ВЕС (Ленінський район) ;

Мирнівська ВЕС (Сакський район) ;

Тарханкутська ВЕС (Чорноморський район) ;

Пресноводненська ВЕС (Ленінський район).

До початку виконання Комплексної програми українськими заводами на чолі з ПО «Південмаш» було освоєно до розробки виробництво ліцензійної ВЕУ USW 56-100 потужністю 107, 5 кВт.

В даний час ухвалено рішення про доцільність впровадження в Україні могутніших ВЕУ потужністю 600 кВт і вище.

Проектна документація на будівництво цих ВЕС, зокрема з впровадженням могутніших ВЕУ, отримала позитивні висновки держекологічної експертизи.

У 1-му кварталі 2009 року Рескомприроди Криму підготовлено позитивний висновок держекологічної експертизи ТЕР «Західно-Кримська ВЕС потужністю 250 мВт Чорноморського району Автономної Республіки Крим» (замовник ТОВ «Західно-Кримська ВЕС»).

У Криму також є досвід експлуатації станцій сонячних колекторів для нагріву води. У Красногвардійському і Джанкойському районах працюють дві геотермальні установки.

З метою поліпшення екологічного стану санаторно-курортного комплексу Криму доцільно створювати подальші умови для впровадження геліоколекторів для обмеження використання котельних в літній період, так само розвивати мережу геотермальних установок.

За рахунок впровадження нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії у Криму можна досягнути певної економії паливно-енергетичних ресурсів та зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин.

 

 

Вирішення проблеми екологічної ситуації в Криму потребує розв’язання міждержавних проблем щодо безпечного плавання транспортних засобів у Чорному морі, особливо при перевезеннях нафти. Адже відсутність досвіду боротьби з нафтовим забрудненням моря, слабка технологічна дисципліна можуть спричинити аварії, що підірве екологічний потенціал прибережних вод південного берега Криму – основного рекреаційного ресурсу регіону.

Отже, сучасне інтенсивне природокористування в умовах відсутності забезпечення природоохоронних заходів унеможливлює відтворення екологічно чистого середовища. Все це засвідчує, що екологічний потенціал АР Крим знаходиться в критичному стані, при якому має місце не тільки зниження привабливості Криму для туристів, але й спостерігається низький рівень якості продукції сільського господарства і, чи не найголовніше, високий рівень захворюваності населення.

Концепції соціально-економічного зростання, які базуватимуться на розвитку рекреаційного господарства, як і всього господарського комплексу АР Крим, повинні виходити не тільки з наявного потенціалу ресурсів, але і розуміння того, що компоненти цього потенціалу повинні використовуватися по-різному, що їх величина не є нескінченною. До того ж має місце тенденція до зменшення і погіршення стану всіх видів ресурсів. Усе це припускає розробку системи заходів для їхньої охорони і відтворення з застосуванням нових технологій меліоративних робіт, нормування і регулювання навантажень на територію, виділення природоохоронних зон.

Стратегія і тактика інтенсивного природокористування і збереження високого екологічного потенціалу території передбачають також усунення конфліктів у використанні різних місцевостей, розробку заходів щодо регулювання екологічного стану на різних просторових рівнях – від мікролокального до макрорегіонального, одержання інтегральних оцінок цінності ресурсів.

Екологічна політика повинна бути орієнтована на розгорнуту систему фінансово-економічної регуляції, що не зводиться лише до стягування плати за забруднення. Вона повинна забезпечити регіональне управління природокористуванням шляхом виявлення рівнів компенсації соціального збитку, який спричиняють кризові екологічні явища.

Саме тому в Криму необхідне створення діючої екологічної служби, спеціалізованих органів контролю за дотриманням встановлених екологічних норм (організація служби рекреаційного моніторингу), які повинні пов'язуватись із санітарно-гігієнічними вимогами для рекреації; екологічної інформованості населення.

Вирішення багатьох питань щодо правильного використання рекреаційного потенціалу Криму можливе лише при створенні системи керованості галуззю, що могла б коригувати не тільки тактику рекреаційного природокористування, але і виконувала б стратегію розвитку рекреаційної галузі. Як зазначає Н. В. Багров, неодмінною умовою виходу рекреаційної галузі з кризи і її дійсного перетворення на провідну галузь спеціалізації є інтенсифікація використання ресурсів та створення інформаційно-управлінського блоку для здійснення на практиці основних концептуальних розробок [1, 2].

При сформованій системі рекреаційного господарства й обслуговуючих його галузей – транспорту, комунально-побутового господарства – навантаження на природне середовище завелике навіть при невеликій кількості туристів. Необхідний широкий комплекс заходів економічного, юридичного, виховно-освітнього, архітектурного характеру, які дозволили б вирішити екологічні проблеми.

Вже висувалися гіпотези (Селедець, Поярков, 1987), що відновлення екологічної рівноваги в АР Крим слід починати зі створення екологічного каркасу території, який являтиме собою систему взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих заповідних територій, на яких стабілізуватимуться процеси самовідтворення природного середовища. Цей каркас повинен стати основою для побудови просторових виробничих, транспортних, селищних та інших структур. Звичайно, створення такого каркасу стане першим кроком у відтворенні екологічного потенціалу АР Крим. Але в цьому напрямку потрібні серйозні наукові дослідження.

 

 

Екологія Криму – довідник, редакція Н. В. Багрова і В. А. Бокова

Оглядово-географічний опис Криму В. Г. Ена (електронний портал)

Статистичний щорічник Автономної Республіки Крим 2006 рік