Загальні засади забезпечення наступності у системі безперервної освіти

Як нагадає В. Кудрявцев, відомі теоретики розвивального навчання Д. Ельконін та В. Давидов підкреслювали внутрішню спільність двох «формацій» епохи дитинства – дошкільного та молодшого шкільного віку. Це дало їм підставу вважати, що діти 3-10 років повинні жити спільним життям, розвиваючись, виховуючись і навчаючись у єдиному культурно-освітньому просторі (такий єдиний простір можна забезпечити, наприклад, у навчальних закладах «Дитячий садок – школа» та «Школа – дошкільний заклад», котрі зараз знаходять широкий розвиток в українській системі освіти).

На думку Д. Ельконіна, конкретною формою організації такого простору покликаний стати особливий дитячий центр. Там знайдеться місце і дошкільним групам, і початковим класам, їх будуть розділяти цілком повно, але в той же час рухомі і прозорі перегородки, котрі при бажанні завжди можна привідчинити. Наприкінці 70-х – початку 80-х років ХХ століття Д. Ельконін разом зі своїм послідовником і соратником В. Давидовим розробили докладний проект дитячого центру. Ідея знайшла розуміння у певних колах, але далі справа не рушила. Звичайно, дитячий центр – лише один з варіантів розв'язання проблеми наступності дошкільної і початкової шкільної освіти. Інші варіанти представлені в численних концепціях, теоретичних книгах і статтях, проектно-практичних розробках, програмах.

З сказаного зрозуміло, що проблема наступності між дитячим садком та школою може бути коректно поставлена та розв’язана лише в умовах розвивального навчання.

Наступність у роботі дошкільного закладу та школи має складну, багатогалузеву структуру. В ній виділяють кілька основних напрямків.

1. Наступність у змісті навчально-виховної роботи, яка проявляється через взаємозв’язок програм навчання дітей в дошкільному закладі та початковій школі.

2. Наступність у формах і методах навчання.

3. Наступність у педагогічних вимогах та умовах виховання дітей.

Актуальним питанням i на сьогодні залишається врахування анатомо-фiзiологiчних особливостей дітей у навчально-виховному процесі. Аналізуючи це питання, автори посібника «Наступність у навчально-виховній роботі дошкільного закладу та школи», зауважують, що вихователі дошкільних закладів часто забувають, що дошкільний і молодший шкільний вік, умовно кажучи, є переломним, бо майже всі органи тіла до 7-8 років набувають властивої їм структури, і в подальшому їх розвиток виявляється лише в рості i вдосконаленні взаємозв’язків між окремими структурними компонентами. Не враховується й те, що нервова система в цьому віці характеризується легкою збудливістю, нестійкістю і легкою втомлюваністю. Тому особливу увагу слід звертати на раціональну організацію режиму як найважливішого фактора повноцінного розвитку нервової системи. Правильне чергування сну, різних видів діяльності протягом дня, своєчасне харчування забезпечують сприятливі умови для розвитку дітей. Важливо в цьому віці не допустити також розумового й рухливого перевантаження дітей. Вихователі та вчителі повинні відшукувати такі ефективні форми роботи, щоб дитячі садки та початкові школи були оздоровчими закладами у найширшому розумінні цього слова.

На жаль, в окремих дошкільних закладах і школах, як свідчить аналіз практики, недооцінюється фізичне виховання, не проводиться систематично ранкова гімнастика, мало уваги приділяється фізичним вправам, що призводить до стану гіподинамії, який негативно впливає на здоров’я дитини. Проте слід пам’ятати – не менш шкідливим є надмірне захоплення фізичними вправами i спортивними тренуваннями у деяких дитячих закладах. Воно теж не сприяє формуванню шкільної зрілості – основного компонента фізичної готовності дитини до навчання у школі.

Гострою є проблема штучної акселерації дитячого розвитку, яка пов’язана з виявленням останнім часом великих психофiзiологiчних можливостей дітей дошкільного i молодшого шкільного віку.

Розглядаючи психолого-педагогічний аспект проблеми наступності у роботі дитячого садка i школи, можна виділити три напрями.

Перший напрям пов’язаний з організацією всієї виховної роботи в дитячому садку, що спрямована на загальну підготовку дитини до шкільного навчання.

Другий напрям у роботі дитячого садка i школи – це спеціальна підготовка дітей до засвоєння тих предметів, які вони вивчатимуть у школі.

Третій напрям у роботі дитячого садка і школи – це з одного боку, робота дитячого садка і школи, а з другого – спільна робота школи, дитячого садка і батьків по підготовці дитини до школи.

Цікаві думки щодо сучасного підходу до реалізації наступності між дошкільною і початковою ланками системи навчання висловила Н. Виноградова. Розглянемо їх детальніше.

Вчена розмірковує над питанням: чому проблема наступності знову і знову обговорюється на різному рівні – серед вчених, працівників органів освіти, вчителів, широкої громадськості? Чому не зменшуються претензії з боку школи на адресу дошкільних установ, а з боку працівників дитячих садів – до вчителів початкової школи?

Дослідниця переконана, що це обумовлено не тільки важливістю вказаної проблеми і необхідністю її коригувати відповідно до соціальної ситуації. Головна причина, на її думку, полягає в тому, що проблема наступності вирішується «суміжниками» паралельно. Дошкільна ланка і початкова школа являють собою дві сторони, котрі розділяє смуга відчуження і кожна сторона