Закон вартості: сутність і основні функції

Суспільно необхідний робочий час – час, який потрібен для виготовлення споживної вартості за існуючих суспільно нормальних умов виробництва і середнього в даному суспільстві рівня вмілості та інтенсивності праці. 6

Теоретично суспільно-необхідний робочий час визначається як відношення сумарного індивідуального часу, витраченого на випуск усієї продукції, до всього обсягу випуску товарів.

Допустимо, що в економіці визначений продукт роблять три групи підприємств, що розрізняються умовами виробництва. Визначимо суспільно-необхідний робочий час і проаналізуємо соціально-економічне положення кожної групи (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1

Ілюстрація процесу утворення величини вартості товару

Групи товаро-виробниківОб’єм випуску, млнІндивідуальний часСуспільно-необхідний часСуспільно -необхідний час-індивідуаль -ний час

На 1

шт., годВсього, млн., годНа 1

шт., годВсього, млн., год

1

2

310

160

301

2

310

320

902, 1

-

-21

336

63+11

+16

-27

Всього2004204200

 

t сусп. необх. = 420 /200 =2, 1 год.

 

Перша і друга групи виробників знаходяться в кращих економічних умовах, тому що в них індивідуальний час на випуск одиниці продукції менше суспільно-необхідного; вони будуть одержувати додатковий доход. Третя група понесе збитки, тому що її індивідуальний час більше суспільно-необхідного.

Величина вартості товару залежить від трьох факторів:

продуктивності праці – це результативність праці чи кількість продукції, виробленої працівником в одиницю часу. Величина вартості товару назад пропорційна продуктивності праці. ;

інтенсивності праці – це ступінь його напруженості, що виміряється

витратами праці в одиницю часу.

складності праці. Праця буває проста і складна. Проста праця – це праця некваліфікованого працівника, що не володіє спеціальною підготовкою. Складна праця вимагає спеціального навчання.

Продуктивність праці – це плодотворність, ефективність праці. Вимірюється кількістю продукції (споживних вартостей), виготовлених робітником за одиницю робочого часу (годину, зміну, рік і т. п.), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції. 7

Продуктивність праці підвищується в результаті покращення виробничих умов – технічної озброєності праці, вдосконалення її організації або підвищення кваліфікації. Продуктивність визначається також природними умовами. Категорія продуктивності праці відноситься до зміни якості конкретної праці. Це означає, що одна і та ж кількість праці в кращих умовах виробляє за одиницю часу більшу кількість продукції. Тому зі зміною продуктивності праці загальна величина вартості за певний час залишається без змін, а вартість одиниці продукції зменшується, оскільки її виробляється більше.

Інтенсивність праці – ступінь напруженості праці в процесі виробництва. Характеризується кількістю праці, яку працівник витрачає за певний проміжок часу. 8 Визначається величиною фізичних, нервових, розумових зусиль за одиницю робочого часу; темпом роботи, тобто частотою повторення тих чи інших операцій, кількістю одночасно виконуваних функцій.

Вплив складності праці на вартість товару. За одиницю робочого часу складна праця створює вартість більшу, ніж проста праця. Припустимо, що товар виготовляють за допомогою складної, кваліфікованої праці, причому на 1 годину такої праці потрібно ще 0, 5 години на підготовку. При обміні такого товару треба одержати інший товар, на який витрачено 1, 5 години простої праці. За цієї умови необхідні засоби існування отримають товаровиробник (за годину праці) і ті, хто його готували (0, 5 години), що дозволить забезпечити відтворення кваліфікованої робочої сили.

Отже, розвиток товарного виробництва напряму залежить від соціального, політичного та економічного розвитку країни. Якщо ефективно використовуються нові досягнення в технології виробництва, запроваджуються досягнення в науці та техніці по виробництву того чи іншого товару, існують нормальні ринково-економічні умови попиту та пропозицій тих чи інших товарів на ринку країни, працюють основні економічні закони, все це свідчить про країну з розвинутою економікою.

Обидві властивості товару – споживна вартість і вартість – тісно взаємопов'язані й впливають одна на іншу. Ця взаємопов'язаність знаходить свій вияв в такій ознаці товару, як цінність. Вона визначається, з одного боку, суспільне необхідними витратами на виробництво товару, а з іншого – індивідуальним сприйняттям кожним покупцем споживної його вартості.

Звідси категорія цінності поєднує в собі як об'єктивне, так і суб'єктивне сприйняття товару покупцем. Через цю категорію відбувається поєднання різноманітних теоретичних підходів до визначення ціни товару як грошового вираження, насамперед його вартості, а також споживної вартості.

Виготовлення тих чи інших товарів – особиста справа кожного товаровиробника. Його конкретна праця виступає безпосередньо як приватна праця. Водночас суспільний поділ праці пов'язує між собою окремих товаровиробників – власників знарядь, предметів і продуктів праці, які фактично працюють один на одного. Тому їх праця виступає й як суспільна праця. В результаті виникає і розвивається суперечність між приватною і суспільною працею. Суть її полягає в тому, що лише на ринку, в процесі обміну товарів і ринкової конкуренції, виявляється суспільний характер втіленої в них праці, залежність учасників обміну один від одного. На ринку відбувається процес суспільного обліку праці.