Зґвалтування, вбивство і пограбування, а також перелюб. історія кримінального злочину, здійсненого під львовом у 1645 р.

У понеділок 26 червня обвинувачений знову постав перед судом і його повторно допитали. Він підтвердив, що вбив дівчину й пограбував її тіло, і вказав на Ядвіґу, яка ненавиділа Катажину та наказала йому її вбити. Але цього разу також додав, що дівчина сама хотіла його зарізати, поки він спав, тож він убив її, боронячи власне життя. Судді постановили взяти Якуба на тортури, а Ядвіґу ув’язнити .

Наступного дня, у вівторок 27 червня Якуба допитали із застосуванням тортур. Він підтвердив попередні зізнання, але змінив свої свідчення щодо Ядвіґи. Тепер обвинувачений стверджував, що вона не казала йому вбивати Катажину, а лише обібрати, та й то він напевно не знав, чи то не був жарт. Свої попередні свідчення Якуб пояснював тим, що від страху не усвідомлював, що говорив, тепер же не хоче брати гріха на свою душу, оскільки Ядвіґа не знала ані про вбивство, ані про вкрадені речі. Те саме Якуб повторив  під час очної ставки з Ядвіґою. Далі Якуб стверджував, що Ядвіґа забороняла йому одружуватися й мала намір побити одну дівку, до якої він залицявся «на окопиську». Ядвіґа своєю чергою заявила, що почала співмешкання з Якубом від біди, бо її бив чоловік .

Після допиту під тортурами суд зважив на наступні факти і слова сторін :

• обвинувачена твердо заперечувала свою причетність до вбивства Катажини;
• обвинувачений і перед, і під час тортур твердив, що обвинувачена наказала йому обібрати вбиту;
• обвинувачена довго жила з обвинуваченим в адюльтері і не розкаялася;
• обвинувачена ненавиділа жінок, до яких залицявся обвинувачений, забороняла йому женитися, налаштувала його на вбивство Катажини;
• коли в місті стало відомо про вбивство, вони говорили про пограбування (через лаконічність запису не зовсім зрозуміло сенс цього моменту, можливо судді акцентували на корисливому мотиві – убивстві з метою пограбування).

Черговий допит у справі про вбивство Катажини відбувся в середу 28 червня. Цього разу тортурам було піддано Ядвіґу. Якуб сказав їй: «Пам’ятаєш, коли мені наказала обібрати», – однак обвинувачена не підтвердила цього ані перед, ані під час тортур над нею . На цьому слідство завершилося. Двома днями пізніше, у п’ятницю 30 червня, якраз перед оголошенням вироку Якуб Зємбка уклав короткий заповіт (testament), яким записав своє рухоме майно (одяг, побутові речі) на міський шпиталь Св. Станіслава. Після засвідчення своєї останньої волі засуджений ще раз наголосив, що Ядвіґа ні в чому не винна, не казала вбивати дівчину, а лише пограбувати її   .

Того ж дня гайний суд виніс вирок Якубу Зємбці (док. 1). Судді визнали його винним у чотирьох злочинах, зокрема у тому, що він: «увів» дружину від чоловіка, чим зневажив таїнство шлюбу, і як перелюбник тривалий час жив у тяжкому гріху; ґвалтовно напав на дівочу чистоту, чим образив Божий маєстат; жорстоко й підступно «не як людину, але як бидло якесь» зарізав жертву; поглумився над тілом убитої, обібравши й роздягнувши його. За визначенням суддів, Якуб був перелюбником, ґвалтівником, вбивцею і грабіжником. Оскільки за кожен із цих злочинів підсудний заслуговував на кару смерті, суд не зважив на його прохання про ласку та милосердя, відтак засудив до страти. Спершу кат мав засудженого перед ганебним стовпом (prçg) перший раз шарпнути гарячими кліщами, вивести з міста і за брамою шарпнути другий раз, а потім відвезти на місце злочину і там четвертувати, розрізавши ножем на чотири частини, та повісити на палях.

Невдовзі вирок було виконано , принаймні у декреті щодо Ядвіґи, який було видано 8 липня, Якуб вже названий небіжчиком. Присуд стосовно його співмешканки суд ухвалив тижнем пізніше (док. 2), очевидно судді не поспішали приймати остаточне рішення або не квапилися його оприлюднювати. Зрештою на тлі страти Якуба вирок Ядвізі виявився дуже поблажливим. Суд врахував, що, незважаючи на попередні оскарження, вона твердо витримала тортури і не зізналася у своїй причетності до вбивства. З новими обвинуваченнями проти неї після 23 червня до суду сторона позивача не зверталася, тож суд дозволив їй довести свою невинуватість тілесною присягою . Відтак єдиним злочином

Ядвіґи став її піврічний перелюб, за що їй також загрожувала смертна кара. Однак право оскаржувати жінку у цьому злочині суд визнав за її чоловіком, який не став обвинувачувати свою невірну дружину. Відтак суд наказав Ядвізі назавжди залишити місто й околиці та ніколи не повертатися під страхом смерті. Після оголошення судового декрету Ядвіґа, стоячи на колінах і приклавши два пальці ad Sacra, склала присягу: «На вбивство тої дівки Якуба Зємбку не намовляла, приводу не дала