Зіставний аналіз категорії авторизації в українській та англійській мовах: структура та семантика

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше у вітчизняному мовознавстві запропоновано контрастивний аналіз категорії авторизації в українській та англійській мовах; встановлено особливості категорійної семантики авторизації в досліджуваних мовах; з’ясовано засоби вираження структурно-семантичних компонентів категорії авторизації в українській та англійській мовах; визначено специфіку семантико-структурної універсальності / неуніверсальності категорії авторизації в українській та англійській мовах.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому узагальнено типологічні й функціонально-семантичні аспекти структур авторизувального змісту, які займають помітне місце в системі простих, простих ускладнених та складних речень; вперше встановлено в контрастивному вимірі специфіку вияву категорії авторизації, визначено ядерні, напівпериферійні, периферійні форми категорії авторизації в аналізованих мовах. Дослідження є певним внеском у розвиток української та англійської синтаксичної теорії, а також порівняльного мовознавства. Запропоноване зіставне вивчення синтаксичних фактів неблизькоспоріднених і різноструктурних мов, опис специфіки реалізації структурно-семантичних компонентів авторизації в мовах різної будови сприятиме більш повному уявленню про типологічні особливості порівнюваних мов.

Практичне значення роботи визначається прямим зв’язком результатів дослідження з практикою викладання української та англійської мов у школі та ВНЗ. Матеріали роботи можуть бути використані при читанні спецкурсів із типології та порівняльної граматики сучасних слов’янських і германських мов. Окремі ідеї знайдуть застосування при опрацюванні новітніх спецкурсів з проблем порівняльної типології української та англійської мов, функціональної граматики, комунікативного синтаксису, прагмалінгвістики та теорії перекладу. Результати дослідження можуть бути враховані під час укладання контрастивних граматик. Запропонована в роботі методика може бути використана при зіставному вивченні синтаксичних явищ неспоріднених мов.

Особистий внесок здобувача полягає в опрацюванні власного підходу до процедури зіставлення категорійних виявів авторизації в українській та англійській мовах, самостійному вияві, аналізі й описі емпіричних даних, на яких ґрунтується дослідження, та інтерпретації отриманих результатів, простеженні універсальності ознак категорії.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2003-2005 рр.), на засіданнях Всеукраїнського граматичного семінару (м. Донецьк, 2005р.), на Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею проф. І.К. Кучеренка і проф. Н.І. Тоцької (м. Київ, 2003р.), на Міжнародній науковій конференції “Традиції Харківської лінгвістичної школи в світлі актуальних проблем сучасної філології” (м. Харків, 2004р.), на ІV Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми менталінгвістики” (м. Черкаси, 2005р.); на VI Міжнародному конгресі україністів (м. Донецьк, 2005р.). Вся дисертація загалом та окремі розділи обговорювались на засіданнях кафедри української мови Горлівського державного педагогічного інститут іноземних мов.

Публікації. Основні положення й результати дослідження викладено в п’яти статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. 

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 291 позицію українською, російською, англійською мовами, списку джерел фактичного матеріалу, додатків (3 діаграми й 3 таблиці). Загальний обсяг роботи – 215 сторінок, основний текст – 179 сторінок.

 

 

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, розкривається наукова новизна, аналізуються теоретичне значення й практична цінність роботи, визначаються мета й завдання, з’ясовуються об’єкт і предмет дослідження, окреслюються методи аналізу.

У першому розділі „Мовна особистість в аспекті авторизації” послідовно розглянуто питання методологічних засад аналізу категорійних форм, простежено аспекти, одиниці та категорії зіставного аналізу, виділено основні тенденції антропоцентричного підходу до вивчення мовних явищ, критично проаналізовано основні погляди на поняття авторизації, встановлено кваліфікаційні та класифікаційні параметри категорії авторизації; зроблено спробу розмежувати поняття індивіда – індивідуальності, особистості – особистісності, суб’єкта – суб’єктивності.

Підрозділ 1.1. „Аспекти, одиниці та принципи зіставного аналізу” присвячений розгляду загальнотеоретичних питань контрастивної лінгвістики (аспекти, термінологічний апарат, одиниці та принципи зіставного дослідження). Робиться акцент на синтаксичному ярусі як визначальному в синхронно-зіставному аналізі структурно-семантичних відмінностей у різних мовах. Одиницею зіставного аналізу категорії авторизації в українській та англійській мовах є речення-висловлення. Така одиниця в досліджуваних мовах характеризується типологічно релевантними ознаками, зумовленими трьома аспектами речення: 1) семантичним, 2) структурним, 3) прагматичним. Останні співвідносяться зі значенням, формою та функціонуванням речення в мовленні, де експонована форма корелює з логічно завершеною пропозицією. Релевантними в дослідженні синтагматики та парадигматики категорії авторизації стають категорія асиметрії плану вираження та плану змісту в авторизованих висловленнях, критерії трансформаційної співвіднесеності складнопідрядного та простого неелементарного речень з авторизувальним маркером, критерії дериваційної структури моделей речення, граматичні категорії особи та відмінка, категорія валентності, порядок слів у реченні. 

У підрозділі 1.2. „Антропоцентризм як визначальна категорія лінгвістики” аргументується, що синтаксис є ідентифікатором “менталітету” носіїв мовної свідомості, а авторизовані конструкції постають матеріальним підґрунтям для реконструкції того фрагмента української й англійської мовної картини світу, який пов’язаний з концептуалізацією особи, людини. Обґрунтовано необхідність наповнення антропоцентричної лінгвістичної парадигми таким мовними одиницями як “особистість” – „особистісність”, “індивід” – „індивідуальність”, “суб’єкт” – „суб’єктивність”. 

З урахуванням принципів антропоцентричної парадигми проаналізовано антропоцентричні тенденції розвитку мовознавчої науки (експансіонізм, функціоналізм, текстоцентризм, експланаторність, семантикоцентризм). 

З’ясування науково-термінологічної парадигми авторства в лінгвістиці здійснюється через реалізацію образу автора на ідейно-емоційному рівні в категоріях суб’єктивної модальності, оцінки, авторизації. Визначено поняття 1) авторської модальності як різновиду суб’єктивної; 2) авторизованої оцінки при відтворенні високого ступеня суб’єктивності з метою глибшого розкриття