Зіставний аналіз категорії авторизації в українській та англійській мовах: структура та семантика

Підрозділ 3.3. „Синкретичні вияви семантики авторизації” зорієнтований на аналіз синкретичних виявів авторизації. Синкретизм у семантиці категорії авторизації – явище достатньо поширене і цілком виправдане, оскільки чіткої межі між різними сферами пізнавальної діяльності суб’єкта не існує: процес перцептивного чи ментального пізнання дійсності спричиняє інтерпретацію й оцінку побаченого, почутого, пізнаного, а тісний зв’язок мови й мислення, а значить суб’єкта ментальної діяльності й суб’єкта мовлення, є аксіоматичним. Особливо тісними є зв’язки між сприйняттям і мисленням, а також мисленням і мовленням. Предикати сприйняття, залежно від змісту введеної у висловлення диктумної пропозиції, здатні набувати значень предикатів думки, оцінки, предикати слухового сприйняття й предикати знання чи думки можуть наближатися до предикатів мовлення чи інформації. Найбільш мобільними в цьому разі є дієслова групи сприйняття: В сій повісті я бачу правдивий літературний талант, а не дилетантизм літерацький (Леся Українка); I see what you mean (J.Austen).

У висновках сформульовано результати виконаного дослідження:

1. Категорія авторизації є функціонально-семантичною категорією з модифікаційним значенням вияву суб’єкта сприйняття, думки, оцінки, констатації явищ дійсності. Категорія реалізується в українській та англійській мовах на синтаксичному рівні. Частковою реалізацією категорії є авторизувальна модифікація, що являє собою одну зі структурно-семантичних модифікацій синтаксичного поля або синтаксичної парадигми речення й об’єднує структури, ускладнені як власне авторизувальними, так і модусними значеннями. В аспекті модусу суб’єктом додаткового змісту – авторизатором – виступає лише мовець. У категорії авторизації авторизатором може бути мовець й інші особи. Авторизація складає частину змісту речення, реалізується як типізована ситуація, що на денотативному рівні складається як мінімум із суб’єкта авторизації (авторизатора) й акту авторизації.

2. Зв’язок авторизації і модусних значень визначає прийнятність теорії модусних рамок як експліцитних способів вияву різних категорійних значень. Я-МР формують висловлення, в яких суб’єктом авторизації є окрема особа (індивідуальний суб’єкт) – мовець або сукупність суб’єктів, що утворюють певний соціум. Така авторизація має назву суб’єктивована. У Він-МР авторизатором виступає не мовець, а інші особи / особа. Така авторизація є об’єктивованою. Він-МР трактується як маркувальне значення категорії авторизації. Онтологічну основу авторизації складає опозиція “своє” / “чуже” мовлення. 

3. Кваліфікація статусу авторизації в системі категорій сучасної синтаксичної науки повинна враховувати а) її поняттєву корелятивність з модальністю, оцінкою, персуазивністю, каузальністю, суб’єктивністю, експресивністю, підґрунтям яких виступає наукове поняття „ставлення; б) категорійну корелятивність зазначених категорій, що виражається в дифузності відображених цими категоріями семантичних відношень; в) категорійну контамінацію, що розкривається в синкретичності засобів вираження цих категорій. Диференційною семантичною ознакою категорії авторизації є кваліфікація інформації щодо джерел чи способів її отримання (унаслідок сприйняття, логічної діяльності, переказування).

4. За характером оформлення авторизованої структури виділяються три типи взаємодії авторизувальної (модусної) та авторизованої (диктумної) частин у досліджуваних мовах: 1) авторизована модель включає авторизувальну; 2) авторизувальна модель охоплює авторизовану; 3) автономне існування авторизувальної та авторизованої моделей.

5. Функціональний вияв категорійних форм авторизації в українській та англійській мовах характеризується наявністю ядра, напівпериферії та спектрально-периферійної зони. Ядро наповнене категорійними формами – виразниками формальної повноти та семантичної однозначності категорії. В обох досліджуваних мовах ядро репрезентоване складнопідрядним реченням з’ясувального типу. Суб’єкт авторизації в обох досліджуваних мовах виконує в реченні роль підмета або непрямого додатка, що залежить від семантики авторизувального дієслова.

6. Напівпериферійні зони категорії авторизації вміщують форми, через які експлікується семантика категорії. В обох досліджуваних мовах напівпериферійні зони репрезентовані універсальними засобами вторинної предикації. В англійській мові такі засоби визначають не тільки формально виражене поліпредикативне, але й полісуб’єктне ускладнення. В українській мові – формально виражене поліпредикативне ускладнення. 

Виразниками категорійної семантики в українській мові є напівпредикативні дієприслівникові, дієприкметникові, іменні звороти (відокремлені означення та прикладки), авторизувальні синтаксеми (прийменниково-іменникові, займенникові, прикметникові форми), напівповпозначні дієслова-зв’язки виявлення, називання тощо.

В англійській мові напівпериферію складають конструкції зі складним додатком. Такі авторизовані структури є результатом згортання диктумої частини, що в ядерних виявах була виражена підрядною з’ясувальною частиною. Реалізація вторинного предиката залежить від семантики первинного. Переважна більшість структур вторинної предикації виражена інфінітивом (45,7%). Реалізація вторинного предиката дієприкметником (Participle I) спостерігається після дієслів на позначення сприйняття органами чуттів; герундієм та недієслівними частинами мови – після дієслів на позначення розумової діяльності та оцінки. Інший спосіб модифікації авторизувального маркера в англійській мові пов’язаний з ускладненням присудка конструкції шляхом уведення до його складу дієслів суб’єктивно-модальної семантики.

Показовим є те, що введення авторизувального маркера в речення в обох мовах спричиняє порушення „структурної симетрії” авторизувальної й авторизованої частин. Однак така зміна в англійській мові відбувається на користь авторизувальної, а в українській мові – авторизованої.

7. В обох досліджуваних мовах периферія, одиниці якої позбавлені експліцитного маркера авторизації, диференціюється на зони, що репрезентовані: вставними конструкціями на позначення джерела повідомлення, модальними дієсловами, вставними модальними словами, прислівниками та прикметниками оцінної семантики, конструкціями з пасивно-дієслівними ускладненнями в англійській мові, модально-оцінним іменним компонентом у складі присудка безособового речення, напівповнозначними дієсловами-присудками у структурі складнопідрядної конструкції та простому реченні. 

Найбільш наповненими кількісно в українській мові є ядро (52% авторизованих одиниць), в англійській мові – периферія (60% авторизованих одиниць), що є матеріальним підтвердженням посилення тенденції англійської мови до імпліцитного