Зіставний аналіз категорії авторизації в українській та англійській мовах: структура та семантика

Особливістю нерозчленованих прислівних з’ясувальних речень є обов’язкова неповнота (структурна і смислова) головної частини, – репрезентантом постає слово відповідної валентної семантики, що вимагає в силу цього заповнення відповідного гнізда. Носієм суб’єктивного значення в таких реченнях є експлікований суб’єкт головної частини, з погляду якого оцінюється зміст деліберативної частини (диктуму – авторизованої структури), та предикат з’ясувальної семантики, що зумовлює характер сприйняття, констатації чи оцінки явищ дійсності: Тоді я відчую, що кров ніколи не ллється марно, людська гаряча кров з слізьми і потом (О. Довженко). He thought he detected in her voice a note of apprehension (W. Maugham). Для вираження суб’єкта-авторизатора в таких реченнях в українській мові вживається іменник або особовий займенник у називному відмінку, який виконує роль підмета (34% авторизованих одиниць). В англійській мові суб’єкт сприйняття й констатації явищ дійсності виражається іменником у загальному відмінку (The Common Case), особовим займенником у називному відмінку (The Nominative Case), який у реченні також виконує роль підмета (16% авторизованих одиниць).

 Суб’єкт-авторизатор ядерних конструкцій експліцитного вияву категорії авторизації в українській та англійській мовах не завжди виступає підметом. Його синтаксичний статус мотивує семантика дієслова, що передає характер сприйняття певного об’єктивного явища, зокрема дієслова зі значенням вірогідності дії чи явища у сприйнятті суб’єктом авторизації (здаватися, видаватися, to seem) вимагають від останнього позиції другорядного члена речення: непрямого додатка, вираженого іменником або займенником у непрямому відмінку в українській мові (11%), та непрямого додатка, вираженого іменником у загальному відмінку (The Common Case), займенником в об’єктному відмінку (The Objective Case) з прийменником “to” або з прийменником “by”, коли дієслово-присудок авторизувальної частини вжито в пасивному стані, в англійській мові (11,9%). Незалежно від синтаксичного статусу суб’єкта авторизації (підмет або додаток), розглянуті конструкції відносимо до ядерних експліцитних виявів категорії авторизації, оскільки в таких складнопідрядних синтаксичних конструкціях і суб’єкт авторизації, й акт авторизації фіксуються в головній частині, а об’єкт сприйняття, об’єктивний факт дійсності виражений у підрядній частині. 

Випадки поширення авторизувальних предикатів непрямим прийменниковим додатком, тобто експлікація суб’єкта-авторизатора, малочастотні, нерегулярні в англійській мові порівняно з українською, де суб’єкт-авторизатор, виражений у реченні непрямим безприйменниковим додатком, є передбачуваним семантикою предиката, частотновживаний та регулярний.

Аломорфізм простежується в способах репрезентації опорного дієслова в досліджуваних мовах. Так, для української мови частотним є реалізація опорного дієслова авторизувальної частини неозначено-особовими й інфінітивними формами. Еквівалентом таких речень в англійській мові можуть поставати конструкції з дієсловом-предикатом у пасивній формі та непрямим додатком з прийменником „by”. 

У підрозділі 2.2. „Напівпериферійні вияви категорії авторизації” встановлюються граматичні модифікації категорії авторизації в українській та англійській мовах. Обов’язковою вимогою до таких модифікацій експліцитного типу категорії авторизації постає наявність формального вираження суб’єкта-автора сприйняття й констатації явищ дійсності, акту сприйняття, пізнання й повідомлення про явища об’єктивного світу.

Найбільш частотним напівпериферійним виявом експліцитної категорії авторизації в англійській мові є різні види конструкцій зі складним додатком (Complex Object). Soames saw Bosinney watching her and smiling to himself (J.Galsworthy). He noticed me looking at her (I.Shaw). Michael saw him walk down the corridor and out into the dusty street (J.Galsworthy) (9,6% випадків з-поміж 12,1% напівпериферійних виявів). Порівняно з ядерною авторизувальною конструкцією в таких випадках змінюється та її частина, яка містить інформацію про певне явище об’єктивного світу, тобто авторизована. Частина конструкції ядерної експліцитної авторизації, що несе інформацію про суб’єкта-авторизатора, залишається незмінною. Суб’єкт авторизувальної частини виступає підметом; характер сприйняття об’єктивного факту передає семантика дієслова-присудка, вжитого в активному стані. Та частина конструкції, що в ядерних виявах експліцитної авторизації була виражена підрядною структурою, передавала сприйняті, пізнані факти об’єктивного світу, трансформується у складний додаток, що належить до групи присудка висловлення. Суб’єктно-предикативні відношення між підметом і присудком підрядної частини набувають нового вираження в модифікованих конструкціях ядра категорії авторизації. Між компонентами складного додатка зберігаються суб’єктно-предикативні відношення на рівні значення. В силу того, що відношення між елементами складного додатка постають у конструкції, в якій уже наявний суб’єктно-предикативний зв’язок між підметом і присудком, такі відношення кваліфікують як вторинно-предикативні (secondary predication) або потенційно-предикативні. У плані змісту підрядна частина є рівнозначною щодо такого предикативного зв’язку, в якому дієслівний компонент виражає предикативну ознаку щодо іменного компонента. Іменний компонент складного додатка корелює з підметом підрядної частини у складнопідрядній конструкції. Присудок підрядної частини співвідноситься з дієслівним компонентом складного додатка. Іменний компонент складного додатка виражається іменником у загальному відмінку (The Common Case), присвійному відмінку (The Genitive Case), особовим займенником в об’єктному відмінку (The Objective Case), а також присвійним чи зворотним займенником.

Присудок авторизованої частини конструкції-домінанти у граматичних модифікаціях виражається безособовою формою дієслова (інфінітивом (Infinitive з / без to), дієприкметниками (Participle I, Participle II), герундієм (Gerund)); іменем чи іменною сполукою (іменником, прикметником, предикативним прикметником, прийменниково-іменниковою сполукою). Методом трансформації семантичну структуру експліцитної конструкції авторизації, що репрезентована простим реченням зі складним додатком, можна „розгорнути” у складнопідрядну конструкцію: You thought me completely persuaded  You thought that I