Аналітичне дослідження діяльності ВАТ «Завод ім. Фрунзе»

 

Таблиця 3.8

Класифікація типу фінансового стану підприємства ПАТ «Завод ім. Фрунзе»

 

На початок звітного року спостерігається нормальна фінансова стійкість (показник типу фінансової стійкості - S = {0,1,1}). У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних обігових коштів, також і довгострокові залучені кошти. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з точки зору фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаною для підприємства. А на кінець звітного року нестійкий фінансовий стан (показник типу фінансової стійкості має вигляд: S = {0,0,1}). Така ситуація характеризується недоліком у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. У цій ситуації ще існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які характеризують можливість своєчасного і повного проведення розрахунків за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти без втрати вартості. Чим менше час, який потрібно, щоб даний вид активу був переведений в грошову форму, тим вище його ліквідність. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи.

Л1. Найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства та поточні фінансові інвестиції. Дана група розраховується наступним чином:

 

Л1=ряд.220 ф.1+ряд.230 ф.1+ряд.240 ф.1(3.19)

 

Л2. Швидко реалізовані активи. До цієї групи активів відносяться активи, для обертання яких у грошову форму потрібно більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі отримані. Ця група розраховується так:

 

Л2=ряд.130 ф.1+ряд.140 ф.1+ряд.150 ф.1+ряд.160 ф.1+

ряд.170 ф.1+ряд.180 ф.1+ряд.190 ф.1+ряд.200 ф.1+ряд.210 ф.1(3.20)

 

ЛЗ. Повільно реалізовані активи. Набагато більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і витрат у незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошові кошти. Крім того, до цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не увійшли в перші дві групи. Розрахунок цього показника проводиться таким чином:

 

Л3=ряд.100 ф.1+ряд.110 ф.1+ряд.120 ф.1+ряд.250 ф.1+ряд.270 ф.1 (3.21)

 

Л4. Важко реалізовані активи. До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу:

 

Л4=ряд.080 ф.1(3.22)

 

Пасиви балансу групуються за ступенем настання терміну їх оплати. Як правило аналітики використовують стандартний підхід  до групування: зобов'язання підприємства групуються відповідно до передбачуваними термінами погашення. Використовуючи цей критерій, зобов'язання підприємства можна згрупувати наступним чином:

П1. Найбільш термінові зобов'язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботах, послугах:

 

П1=ряд.530 ф.1  (3.23)

 

П2. Короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові позикові кошти, поточні зобов'язання за розрахунками та інші поточні зобов'язання. Крім того, сюди слід віднести також частину пасивів, представлених в розділі другому пасиву балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», в частині сум, що плануються до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Таке ж обмеження стосується і розділу п'ятого пасиву балансу «Доходи майбутніх платежів». Формула визначення суми таких пасивів має наступний вигляд:

 

П2=ряд.620 ф.1-ряд.530 ф.1+ряд.630 ф.1(3.24)

 

ПЗ. Довгострокові пасиви. Ця група пасивів представлена довгостроковими зобов'язаннями підприємства, відбитими в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п'ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи:

 

П3=ряд.480 ф.1+ряд.630 ф.1(3.25)

 

П4. Постійні (стійкі) пасиви - це статті першого розділу пасиву балансу:

 

П4=ряд.380 ф.1(3.26)

 

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву.

Для характеристики ліквідності аналізованого підприємства в табл. 3.3 наведемо розрахунок груп активів і пасивів.

 

Таблиця 3.9

Аналіз ліквідності балансу ПАТ «Завод ім. Фрунзе»

 

 

Результати розрахунків по аналізованому підприємству показують, що в цій організації зіставлення підсумків груп по активу і пасиву мають наступний вид:

-на початок року – (Л1<П1, Л2>П2, Л3<П3, Л4<П4);

-на кінець року - (Л1<П1, Л2>П2, Л3<П3, Л4<П4).

Як видно, на початок і кінець року баланс підприємства ВАТ «Завод ім. Фрунзе» не є ліквідним. 

При розрахунку ліквідності балансу в розрахунок включають оборотні активи підприємства та залучені джерела фінансування. Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів. 

Західні фахівці для аналізу ліквідності використовують два коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт термінової ліквідності. У вітчизняній практиці фінансового аналізу ліквідність балансу зазвичай характеризується трьома показниками: коефіцієнтом загальної ліквідності, коефіцієнтом проміжної (уточнененої) ліквідності та коефіцієнтом абсолютної ліквідності. 

Коефіцієнт загальної ліквідності (в зарубіжних джерелах даний коефіцієнт називається коефіцієнтом поточної ліквідності) показує, якою мірою наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Згідно загальноприйнятим стандартам,