Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
55
Мова:
Українська
засобів виробництва, важливим фактором процесу виробництва, і тому вони виступають як носіх економічних відносин, які перетворюються у зв’язки з їх виробничим споживанням. Речовий зміст матеріальних ресурсів утворює матеріальну основу живої праці.
Матеріальні ресурси в якості об’єкта виробничої діяльності людини в процесі праці зазнають змін.
Уречевлена праця, як фактор виробництва, набуває форми продукту, знов перетворюється у суспільний фактор виробництва у вигляді сировини, матеріалів, палива і т. д. У такому русі матеріальні ресурси і набувають форми оборотних виробничих засобів. Процес їх кругообігу утворює економічну форму руху уречевленої в них праці.
матеріальні ресурси – це комплекс речових елементів, що складаються з матеріалів:
- які добуваються з оточуючої природи і перетворюють в продукт;
- які піддаються попередній обробці (сировина і сировинні матеріали).
Безперервність відтворення вимагає наявності на всіх стадіях запасів сировини, матеріальних напівфабрикатів, палива і інших матеріально-виробничих запасів. У процесі відтворення засоби виробництва здійснюють кругообіг – переміщення з сфери виробництва через сферу обігу у сферу виробничого споживання, тобто знову у виробництво. У відповідності з цим сукупний запас засобів виробництва утворюється у двох основних формах: матеріальні запаси у сфері виробництва і товарні запаси у сфері обігу. У зв’язку з цим ряд авторів у складі запасів товарно-матеріальних ресурсів виділяють різні підгрупи.
Товарно-матеріальні цінності входять до собівартості продукції (валових витрат) по статті “матеріальні витрати”, куди включається:
- сировина та матеріали, що придбані у сторонніх організацій і входять до складу продукції, що виробляється, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції, покупні матеріали, що використовуються у процесі виробництва для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції або інших виробничих чи господарських потреб;
- запчастини для ремонту устаткування;
- покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати;
- придбане у сторонніх організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою;
- малоцінні швидкозношувальні предмети, а також запасні частини для ремонту виробничого устаткування, які переносять свою вартість на валові витрати в частині зносу.
Слід відмітити, що питома вага витрат товарно-матеріальних цінностей у собівартості продукції складає біля 50-60%, а в деяких галузях (наприклад: хімічній, текстильній) сягає 80-85%. Тому з метою скорочення матеріальних витрат у процесі виробництва і витрат у відходах, зниження собівартості заготовлення матеріалів, ліквідації невиробничих витрат тощо, необхідно вишукувати внутрішні резерви економії. Необхідність економного використання матеріально-сировинних ресурсів пояснюється також і тим, що їх запаси обмежені. Основний шлях досягнення поставленої мети – прискорення науково-технічного прогресу і на цій основі впровадження комплексної переробки сировини, ресурсозберігаючої техніки, маловідходних і безвідходних технологій, утилізація вторинних ресурсів та ін.
Важливого значення при цьому набуває точний та своєчасний облік товарно-матеріальних цінностей.
Класифікація товарно-матеріальних цінностей
У виробничому процесі використовують велику кількість товарно-матеріальних цінностей. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. На різних підприємствах товарно-матеріальні цінності можуть мати різне призначення залежно від тієї функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Тому важливо правильно згрупувати матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у виробничому процесі.
Основоположна класифікація запасів та товарно-матеріальних цінностей закладена в законодавстві, а саме в П (С) БО 9 «Запаси» та Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Тому, на нашу думку, доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації.
Відповідно до П (С) БО 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.
На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Тому, важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.
За призначенням матеріали групуються таким чином.
- Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу.
- Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості, або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи, або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва.
- Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.
- Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією).
- Будівельні матеріали. До