Доба просвітництва: роман Генрі Філдінга «Історія Тома Джонса, знайди»

Ідейні течії англійського Просвітництва відрізнялися неоднорідністю. Деякі письменники виступили з різкою критикою пережитків феодалізму і пороків буржуазної дійсності (Свіфт, Філдінг, Смоллет, Шерідан), інші автори дотримувалися апологетической (Аддісон, Стіл, Дефо) або помірною (Річардсон) позиції, сподіваючись за допомогою добродушною сатири і морально – релігійних настанов виховати в людях громадянські почуття і тим самим поліпшити моральний клімат у суспільстві.

У літературі англійського Просвітництва виділяються періоди: ранній (по 1730 -ті роки), зрілий, що охоплює 1740 -1750-ті роки, і пізній, що розтягнувся від 1760-х до 1790-х років.

Протягом усього XVIII ст. в англійській філософії йшла боротьба між матеріалізмом і ідеалізмом. Багато ранніх англійських просвітителів у своїх філософсько-етичних шуканнях спиралися на вчення Локка. Сенсуаліст матеріалістичного спрямування, він з демократичних позицій відкинув феодальну ідею про початкову нерівність людей. У педагогічному трактаті «Деякі думки про виховання» (1693) Локк розвинув думку матеріаліста Т. Гоббса про вихідну природну рівність людей. Разом з тим Локк пішов далі, вказуючи на вплив навколишнього середовища у формуванні характеру дитини і в цьому сенсі надаючи вихованню вирішальну роль. Підкреслюючи прагнення людини до добра, Локк сперечався з Гоббсом, який говорив про егоїстичну природу людини, що приводить його до участі у війні проти всіх.

Період зрілого Просвітництва в Англії, що охоплює 40 – 50 -ті роки XVIII ст., відзначений бурхливим розквітом просвітницького реалістичного роману. Драма, памфлет, есе та інші жанри, популярні на ранньому просвітницькому етапі, продовжують грати видну роль у культурному житті країни, але перестають бути провідними. Роман завойовує панівні позиції в англійській літературі й служить дієвим засобом пропаганди і популяризації просвітницьких ідей.

Найважливішою передумовою становлення роману як справжнього епосу нового часу послужили ті зрушення в економічному, політичному і культурному житті Західної Європи, які були пов'язані з процесом розпаду феодальних і утвердження нових буржуазних відносин. Не випадково саме Англія, раніше інших європейських країн вступила на шлях буржуазного розвитку, дала світові першу блискучі зразки нового жанру.

Батьком просвітницького реалістичного роману по праву вважається Даніель Дефо. Його наступниками на етапі зрілого Просвітництва стають Річардсон, Філдінг і Смоллет. Вони стоять, по суті, біля витоків двох надзвичайно важливих ліній у розвитку європейського «епосу приватного життя». Епістолярні романи Річардсона, що досліджують душевний світ особистості, знаменують собою народження жанру психологічного роману; « Комічний епос в прозі» Філдінга і сатиричні полотна Смоллетта, що використовують сюжетну схему «мандрів» героя і спираються на традиції Сервантеса, прокладають шлях жанру так званого «роману великої дороги».

Початок зрілого просвітництва в Англії пов'язане із творчістю – 1761р, ровесника «Славної безкровної революції», що воплотили у своїх добутках висунуті нею демократичні ідеали. Життя Річардсона було небагате подіями: син столяра з Дербишира, він по закінченні школи приїхав у Лондон, найнявся на роботу в одну із друкарень, де й трудився до кінця своїх днів, пройшовши довгий і нелегкий шлях від підмастера до власника підприємства й голови видавничої гільдії. – «Памела, або ж Винагороджена доброчесність» – Річардсон почав писати, коли йому було вже п'ятдесят років. Перші два томи книги побачив світ в 1740 р., друга частина, що також складається із двох томів, з'явилася рік по тому. Сюжет роману становить повчальна історія юної Памели Ендрюс, на цнотливість якої заміряється син її покійної пані й покровительки містер В. ; заради досягнення своєї мерзенної мети він пускає в хід неправду, наклеп, погрози й підкуп, поки нарешті моральна чистота Памели, її розум і лагідність не зачаровують сквайра настільки, що, знехтувавши станові перешкоди, він пропонує своїй служниці стати його законною дружиною. З молодим сквайром. Психологічний аспект сюжетної колізії найтіснішим образом переплетений із соціально-етичним: Памела й містер Б. протистоять один одному як представники різних суспільних станів і як носії протилежних моральних початків. «Простонародні» чесноти в романі беруть гору над аристократичним пороком. «Памела» не зазіхає, однак, на кастову мораль сучасного йому суспільства. Радикально-зрівняльні ідеї залишаються далекі письменникові: він, як і його героїня, переконаний, що «суспільні розходження, загалом кажучи, повинні дотримуватися» дбайливою й благочестивою господаркою маєтку.

Нотки фальші, що проникають у листи «незрівнянної Памели», негайно вловили найбільш чуйні й проникливі читачі роману. У приписуваної Філдінгу «Апології життя місс Памели Ендрюс» героїня Річардсона виведена під ім'ям Шамели (від англ, sham – удавання) як спритна пройда, що задумала женити на собі недалекого багатія-аристократа. Вона ж – у ролі дружини сквайра, манірн і самовдоволеної ханжи – з'являється на сторінках філдингової «Історії пригод Джозефа Ендрюса... «, що поклала початок тривалій літературній полеміці двох письменників. Справедливо критикуючи буржуазно-пуританські моралізаторські тенденції, характерні для творчості старшого сучасника, Філдінг разом з тим із замилуванням озивався про його дивний дарунок проникати в схованки людського серця.

Філдинг і Смоллетт ставили у своїх романах іншу мету: створити цілісну, багатобічну панораму сучасності, що охоплює нижчі класи, події приватного й державного