Доба просвітництва: роман Генрі Філдінга «Історія Тома Джонса, знайди»

Разом зі Свіфтом коштує в перших рядах англійських просвітителів, не вдоволених соціальними результатами компромісу 1689 р., із гнівом і збурюванням описуючих царство загальної продажності.

На формування критичних позицій Філдінга значний вплив зробили Локк і Шефтсбері. Дотримуючись сенсуалістичного навчання Локка про вплив навколишнього світу на людину, розділяючи віру Шефтсбері в споконвічно добру його природу, Філдінг, однак, слідом за Свіфтом і Мандевілем ясно бачить, до якої деградації приходить особистість під впливом порочного суспільного середовища. «Людська природа, – говорить він, – далека від того, щоб бути дурною по своїй істоті... Кепське виховання, кепські звички й вдачі розбещують її й штовхають без оглядки до пороку. Правителі миру цього й, боюся, священики, відповідальні за це зло».

Із гнівом і скорботою говорячи про численні страти в Лондоні, Філдінг зауважує, що при належних заходах «більшість цих бідняків могло б бути не тільки щасливими, але надзвичайно корисними членами суспільства». Він затверджує права й достоїнства особистості, тим більше гіркоти побачивши її приниження проникає в створену їм сатирові. У руках оптиміста Філдінга зброя сміху, звернена проти лицемірного оптимізму панівних класів, стає діючим захистом їхніх жертв. Він прагне вплинути на суспільну свідомість, показати безодню, що відокремлює суще від належного, привести дійсність у відповідність із вимогами розуму. [13]

 

 

Просвітницький реалізм зрілого періоду представлений в Англії творчістю Генрі Філдінга. Романіст, драматург, творець англійської політичної комедії, блискучий публіцист, Філдінг виступив і як перший теоретик роману. Його творчість стала вершиною англійського просвітницького реалізму.

За своїми поглядами Філдінг належав до радикально-критичного, антипурітанского напрямку в англійському Просвітництві. Світогляд Філдінга матеріалістично і перейнято життєрадісним вільнодумством; йому властиві життєстверджуючий гуманізм і світлий погляд на людську природу. Схиляючись перед розумом, він з повною довірою ставився і до чуттєвої природи людини, відстоюючи думку про його право на всю повноту земного щастя. Гуманізм і вільнодумство Філдінга, його повнокровний реалізм ріднять його з великими письменниками епохи Відродження – Шекспіром, Рабле і Сервантесом: останнього він називав своїм учителем.

Філдінг збагатив англійську літературу постановкою значних проблем і художньою майстерністю їх розкриття. Гострота його критичної думки проявилася в політичній і соціальній сатирі; жадібний і невгамовний інтерес до будь-яких сторін життя відбився на всій творчості письменника. В англійській літературі Філдінг був першим, хто поєднав шахрайський пригодницький роман з сімейно-побутовим або, як визначав це він сам, – «епос великої дороги» з «епосом приватного життя».

Найбільшим внеском Філдінга в національну та світову літературу стали його романи, серед яких перше місце належить «комічним епопеям» – «Історії пригод Джозефа Ендрюса» і «Історії Тома Джонса, знайди. У них з найбільшою повнотою втілилося прагнення письменника до різнобічного зображення життя, епічно широкому розмаху оповідання. [2]

Народившись у збіднілій аристократичній родині, Філдінг навчався у привілейованій школі в Ітоні, поступив до Лейденського університету в Голландії, але потім був змушений самотужки заробляти на життя і залишив навчання.

Філдінг став драматургом-комедіографом. Його сатиричні комедії користувались успіхом у глядачів, проте закон про театральну цензуру, що вийшов у 1737 р., змусив його, говорячи словами Б. Шоу, «из цеха Мольєра и Аристофана перейти в цех Сервантеса».

Для Філдінга дійсно велике значення мала романна традиція, закладена Сервантесом. Він намагався одночасно створити новий, особливий тип роману, названий письменником «комічним епосом». У такому жанрі головне, за письменником, – зображення природного характеру людини. Для цього комічна оповідь не повинна бути карикатурною; іронічна інтонація автора, його гострий погляд на людські слабкості та недоліки мали поєднуватися з оптимістичною вірою в добрі паростки в людині, із переконанням, що в природі не існувала не тільки абсолютно ідеальних, а й абсолютно поганих людей. [1]

Перший період літературної діяльності Філдінга (1728-1737) пов'язаний з театром. За цей час він написав більше двадцяти комедій і фарсів. Комедія «Любов у різних масках « (Love in Several Masques, 1728) була поставлена на сцені театру Дрюрі – Лейн у Лондоні. Її тема – викриття користолюбства і облуди в любові. Лицемірство і в наступних творах Філдінга виступить як основний об'єкт критики, а удавання він буде трактувати у своїй теорії роману як основне джерело комічного.

Філдінг – драматург писав комедії моралі, які містять гостру соціальну сатиру «Політик з кав'ярні, або Суддя в пастці « – The Coffee –