Доба просвітництва: роман Генрі Філдінга «Історія Тома Джонса, знайди»

• центральне питання у суперечках англійських просвітників XVIII століття про людську природу, що в ній був визначальним- «природні добрі почуття» чи «егоїстичний розрахунок», – Філдінг без вагань вирішив на користь почуттів;

• герої Філдінга наділені свободою і позбавлені будь-якого моралізаторства, вони живі істоти;

• реалістичне зображення подій переривалося авторськими відступами. Такими були, наприклад, невеликі відступи, головним чином присвячені естетичним питанням, що вміщені на початку кожної із 18 книг роману;

• сила волі та розум людини прославлялися Філдінгом нарівні із щирим почуттям. Тільки у їх гармонійному сполученні письменник вбачав запоруку нормального і щасливого існування. [8]

 

 

«Том Джонс» – кращий твір Філдінга, вершина просвітницького реалістичного роману в Англії. Відтворена у романі картина сучасного письменника соціальної дійсності правдива і багатогранна. Місце дії в романі – село і місто, поміщицькі садиби і столичні салони, придорожні готелі та ярмарки, в'язниці і житла бідняків. У романі зображені люди різних соціальних шарів: дворяни, великі і дрібні буржуа, служителі церкви, бездомні бродяги, суддівські чиновники. Висунутий в «Джозефі Ендрюсі» принцип панорамності отримав в «Томі Джонсі» свій блискучий розвиток. Роман будується як історія життя головного героя Тома Джонса (з дня його народження до виповнення 21 року). З образом Тома Джонса Філдінг пов'язує свої уявлення про істинну «людську природу». У ньому відбилися властивий Філдінгу період створення цього роману оптимізм і віра в здорові початку, укладені в людині і в житті.

Том Джонс – підкидьок, що виріс в будинку поміщика Олверті, який виховав його разом зі своїм племінником Блайфілом. Том розумний, сміливий, товариський, зовні привабливий. Він чесний і добрий, чуйний і прямодушний. Він не схожий на хитрого і лицемірного Блайфіла, вміло приховує свою справжню сутність за зовнішньою скромністю і показною набожністю.

Філдінг створює соціально-політичну комедію. Письменник вів боротьбу з урядом Уолпола, викривав несправедливість англійського законодавства, продажність політичних діячів, систему підкупів, усілякі шахрайства; він висміював вдачі та низинні смаки людей, розбещених багатством.

У своєму найкращому романі – «Історії Тома Джонса, знайди» (1749) - Філдінг розповів читачам саме про таких людей. Обравши форму роману «великого шляху», він змальовував широку життєву панораму. Проводячи свого головного героя крізь різноманітні верстви англійського суспільства XVIII ст., насичуючи його життя смішними та гіркими пригодами, легковажними вчинками та добрими поривами, романіст врешті-решт закінчив історію щасливою розв'язкою, тому що впевнений: його Том Джонс, хоча й помилявся, однак за свої прямолінійність, доброту та природність заслуговує на кращу життєву долю. Своїм романом Філдінг не лише досяг популярності, а й заслужив честі бути названим В. Скоттом «батьком роману в Англії». [8]

Дія твору відбувається в 1745 р., в період реакційного повстання якобитів на підтримку чергового претендента з роду Стюартів на престол Англії. Тож події розгортаються на широкому соціальному й історичному тлі.

Але в центрі роману – не соціальна боротьба, а питання про розум і почуття людини. Треба вказати на три основні чинники, що надають роману художньої цінності: це бурхлива історія кохання Софії Вестерн і Тома Джонса, протистояння Тома і Блайфіла – поєдинок лицемірства й щирості, на якому засновується морально-етична концепція роману, та присутність у творі автора, який бере активну участь у спілкуванні з читачами, є їхнім діяльним провідником.

Роман приваблює спокійним і широким поглядом на життя, вірою автора в те, що люди можуть розв’язувати найскладніші проблеми, керуючись розумними та гуманними почуттями. Його автор загалом поблажливий до людських слабкостей, але водночас непримиренний до ницості, хижацького егоїзму, лицемірства. Герої виразно поділяються на позитивних та негативних. Центральна пара – Том і Блайфіл, котрі, виступають антагоністами впродовж всього твору, як носії протилежних етичних начал. Том – добра й щира душа, він діє згідно з душевними поривами, не роздумуючи, вигідно це йому чи ні. Поривистий і нерозважливий, Том найменше турбується про те, як його дії можуть витлумачити, і це постійно використовує Блайфіл та інші недоброзичливці, що зрештою призводить героя до в’язниці і мало не до шибениці. Але автор рятує свого симпатичного героя і допомагає йому перемогти безчесного і підступного Блайфіла. На противагу Томові, Блайфіл, природжений негідник і лиходій, переконаний у тому, що значення має лише те, який вигляд маєш ти перед людьми. Він прикидається розсудливим, скромним та набожним. Насправді ж він підступний і лицемірний, постійно обмовляє Тома містеру Олверті і добрі вчинки хлопчини тлумачить йому так, що вони видаються підлими і аморальними. В основі всіх його дій – корисливі розрахунки. Відчувається, що авторові він глибоко антипатичний. У фіналі Блайфіла викривають, він зазнає краху, але це не спонукає його до каяття.

Центральне питання в суперечках англійських просвітителів XVIII ст. про людську природу, що є в ній визначальним – «природні добрі почуття» чи «егоїстичний розрахунок», – Філдінг без вагань вирішує на користь почуттів.

Роман «Історія Тома Джонса, знайди» справді новаторський твір, уроки й відкриття якого мали велике значення для літератури, і не тільки англійської. У цій, за визначенням Філдінга, «комічній епопеї в прозі» окреслювалася вже згадувана специфіка класичного англійського роману, зокрема його тісна пов’язаність зі сферою комічного, гумору й сатири. У романі змінюється тип розповіді. Попередники автора видавали свої твори за документальну літературу і ховалися за маскою свідка, мемуариста, видавця тощо. Філдінг сам виходить на авансцену, стає не тільки оповідачем, а й важливим складником структури твору. [15]

 

Висновки

 

Вплив Філдінга на літературу наступних століть важко переоцінити. Техніка його романів у багатьох відношеннях залишається неперевершеною, характери – взірцем психологічної переконливості правдивості. Дж. Мередіт і Ч. діккенс, В. Скотт і Дж. Остін, Т. Л. Пікок і В. Теккерей – ось далеко не повний перелік видатних письменників, які віддали данину шани і щирого захоплення творчістю Філдінга.

Філдінг пише з посмішкою. Ми відчуваємо цю посмішку практично на всіх сторінках роману. Іноді вона зла й саркастична, коли він викриває за лицемірною маскою люта особа користі й жорстокості, але часто м’яка й добродушна, коли мова йде про людські слабості.

Філдінг зображував Англію у простих барвах, він не старався описати чудову або ж навпаки жахливу дійсність. Письменник писав про прості вулички Англії, про природу яка живе на цих вуличках. Генрі Філдінг також зобразив проблематику різних верств населення. У романі зображені люди різних соціальних шарів: дворяни, великі і дрібні буржуа, служителі церкви, бездомні бродяги, суддівські чиновники. Він змальовував широку життєву панораму. Проводячи свого головного героя крізь різноманітні верстви англійського суспільства XVIII ст., насичуючи його життя смішними та гіркими пригодами, легковажними вчинками та добрими поривами, романіст врешті-решт закінчив історію щасливою розв'язкою, тому що впевнений: його Том Джоне, хоча й помилявся, однак за свої прямолінійність, доброту та природність заслуговує на кращу життєву долю.

 

 

Артамонов С. Д. – История зарубежной литературы XVII-XVIII вв. – М., 1987. – 608 с.

Берковский Н. – Эволюция и формы раннего реализма на Западе. – В кн. : Ранний буржуазный реализм. Л., 1936.

Виппер Ю. Б. – Творческие судьбы и история. М., 1990.

Г. Й. Давиденко – Історія зарубіжної літератури XVII – XVIII ст. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 86, 100 – 104 с.

Елістратова А. – Англійський роман епохи просвітництва, М. ; 1966.

П. Роджерс. – Генри Филдинг. Биография – М., Радуга, 1984.

Аникин Г. В., Михальская Н. П. – История английской литературы. – М., 1985. – 485 с

История всемирной литературы в 9 томах: Том 5. – М., 1988. – 7-18 с.

История зарубежной литературы 18 века: Учебник / Под редакцией З. И. Плавскина. – М., 1991.

Все шедевры мировой литературы в кратком изложении. Сюжеты и характеры. Зарубежная литература XVII – XVIII веков/ ред. и сост. В. И. Новиков.

Плавскин З. И. – история зарубежной литературы XVIII века – М. : Высшая школа, 1982.

Тураев С. В. – Спорные вопросы литературы Просвещения // Проблемы Просвещения в мировой литературе. М., 1970. 15 с.

Сидорченко л. В., Апенко Е. М., Белобратов А. В. – История зарубежной литературы XVIII века: Учеб. для филол. Спец. Вузов /Под ред. Л. В. Сидорченко. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Высш. шк. ; 2001. – 335 с.

Артамонов С. Д. – История зарубежной литературы XVII – XVIII веков, М. : 1988.

История Европы с древнейших времен до наших дней: в 8 т. – М. : Наука, 1994.

Зарубежная литература XVIII века. Просвещение. Хрестоматия в 2-х томах / Под ред. Пуришева Б. И. -М., 1988.