Дослідження короткострокового кредитування і визначення напрямків вдосконалення комерційних банків

Процес надання короткострокового кредиту розглянемо на прикладі даних – приватного підприємства фірми “Деметрія”.

У заявці (клопотанні) на отримання кредиту зазначається: дата звернення до банку, отримання заяви, назва банку, назва позичальника та його поточний рахунок, сума позики, мета кредиту, строк кредиту. (див. Додаток 2)

Економісти кредитного відділу банку проводять збір інформації, що відноситься до оцінки економічного стану клієнтів, обробку та аналіз зібраної інформації, її узагальнення. Значне прискорення аналітичної економічної роботи досягається використанням спеціальних комп’ютерних програм з визначення рівня ефективності діяльності приватного підприємства.

До укладення кредитного договору банк здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника (див. Додаток 4-11), в першу чергу, баланс та звіт про фінансові результати, на підставі яких банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом. Для цього подаються наступні документи:

копії засновницьких документів;

копії ліцензій, передбачених законодавством;

бізнес-план проекту та додатки до нього або техніко-економічне обгрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності;

копії контрактів, угод, інших документів, що стосуються кредиту;

баланси, звіти про фінансові результати, про рух грошових коштів, звіт про власний капітал;

документи, що стосуються забезпечення кредиту;

довідка з обслуговуючого банку про наявність рахунків позичальника та кредитів;

відомості за кредитами в інших банках.

Комерційні банки західних країн використовують на практиці складні системи різноманітних фінансових показників для оцінки кредитоспроможності своїх клієнтів. В Україні НБУ також розробляє для комерційних банків рекомендації щодо визначення фінансового стану і кредитоспроможності позичальників. Фінансові експерти КРЕДОБАНКУ розробили власну систему показників фінансової діяльності позичальників, застосовуючи бальну систему оцінки по відношенню до визначених показників.

Оцінивши надійність фінансового стану позичальника та якість забезпечення кредиту, банк переходить до розробки умов процесу кредитування, підготовки і укладення кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають умови кредитного договору, тобто визначаються структурні компоненти майбутньої кредитної операції: вид кредиту, його суму й строк, способи видачі і погашення, відсоткову ставку.

Процес затвердження умов надання позики – одна з центральних складових технології банківського кредитування. [17; 23]

Після закінчення роботи по структуруванню кредиту кредитний працівник банку переходить до переговорів про укладання кредитного договору. При цьому клієнту надаються пропозиції по умовах майбутньої кредитної угоди. Вони можуть суттєво відрізнятись від тих, що містились в кредитній заявці. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компроміса є кінцевою метою переговорів.

В нашому випадку приватному підприємству фірмі “Деметрія” надається кредит в сумі 300000 гривень строком на 1 (один) рік під 23% річних на поповнення обігових коштів для придбання сировини та товарів згідно укладених договорів.

Важливою проблемою для банку є визначення ступеня кредитного ризику та розроблення заходів, які знижують можливість втрат від проведення даної кредитної операції. Будь-яка кредитна угода має сприяти створенню якісного і високоприбуткового кредитного портфеля банку. Правильне і точне визначення умов кредитного договору залежить від якості інформації, отриманої банком на попередніх стадіях кредитного процесу. У кредитному договорі (див. Додаток 12.) передбачена чітка процедура розгляду і вирішення всіх складних проблем, що виникатимуть у процесі здійснення кредитної операції. Підготовку до укладення кредитного договору здійснює кредитна комісія у співпраці з юридичним відділом.

Необхідне чітке визначення напрямків використання наданого кредиту. Короткострокові кредити надаються позичальникам на цілі поточної діяльності у разі виникнення у них тимчасових фінансових труднощів у зв’язку із втратами, які не забезпечені надходженнями коштів у відповідному періоді. [40; 167].

Банк протягом строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов”язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що також передбачається в кредитному договорі.

“Ціна” кредиту визначається процентною політикою банку і враховує комплекс чинників: рівень облікової ставки Національного банку, термін надання позики, особливості забезпечення позики, платоспроможність позичальника, темпи інфляції тощо.

Вартість позикового капіталу у формі банківського кредиту оцінюється за такою формулою:

 , де

ВБК – вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту, %;

ПКб – ставка відсотка за банківський кредит, %;

Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

РВб – рівень витрат щодо залучення банківського кредиту до його суми, виражений десятковим дробом.

Управління вартістю банківського кредиту зводиться до мінімізації ставки відсотка за кредит, при незмінності суми кредиту, що залучається, і терміну його використання.

Ставка відсотка – це відносний показник ціни банківського кредиту, що відображає відношення суми сплачених відсотків до величини позики. При укладені кредитного договору банк домовляється з позичальником про конкретну величину відсоткової ставки. Як правило, зростання попиту на позики призводить до підвищення відсоткової ставки. Головним чинником, що впливає на рівень відсоткових ставок, є ціна кредитних ресурсів. Чим дорожче