Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дослідження короткострокового кредитування і визначення напрямків вдосконалення комерційних банків

Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
113
Мова: 
Українська
Оцінка: 

регулювання кредитних відносин, стадії кредитного процесу та кредитний договір, як юридично-правова основа взаємовідносин кредитора та позичальника, а також короткий огляд програми мікрокредитування в Україні.

В другому розділі «Забезпечення процесу короткострокового кредитування ” розглядається механізм надання кредиту, нарахування та сплата відсотків, оцінка фінансового стану і кредитоспроможності позичальника – приватного підприємства, контроль за виконанням умов кредитних операцій та погашення кредиту.
Третій розділ дипломної роботи містить аналіз кредитних ризиків, висвітлюються фактори покращення якості кредитного портфеля, розрахунок показників оцінки ефективності короткострокового кредитування з врахуванням ризику.
В четвертому розділі показано напрями і шляхи вдосконалення банківського кредитування, а саме підвищення ефективності кредитування шляхом удосконалення методики оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника.
На підставі проведеного аналізу зроблено висновки та пропозиції щодо поліпшення проведення кредитних операцій.
 
РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ
 
1.1 Поняття, ознаки кредиту. Об’єкти та суб’єкти кредитування. Основні засади банківського кредиту
 
За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей. За своєю сутністю кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах строковості, зворотності, платності, забезпеченості, цільового використання та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію – кредит.
Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту – це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.
Кредитори – це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи (підприємства, організації, установи, урядові структури тощо), держава. Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб'єктів, у тому числі і на засадах запозичення, а потім самі надають їх у позички своїм клієнтам. Тому банки можна розглядати як колективних кредиторів.
Позичальники – це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів. Позичальниками можуть бути всі ті особи, що й кредиторами: фізичні особи, всі юридичні особи, держава. Особливу роль серед позичальників виконують банки – вони є не тільки колективними кредиторами, а й колективними позичальниками: позичають гроші одночасно у великої кількості кредиторів та у великих обсягах.
Кредитори і позичальники набувають цей статус добровільно, на договірних засадах. Це дає їм можливість найповніше задовольнити свої потреби і захистити свої інтереси, які у кожної зі сторін кредиту відмінні. Зробити це у випадку, коли один з економічних суб'єктів примушує іншого бути його кредитором, просто неможливо, оскільки сторони тут не брали на себе відповідних зобов'язань.
У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Банківський кредит-це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання. Кредитування господарських суб’єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банку. Банківський кредит – необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікро рівні, правильно й ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.
Банківський кредит – це форма кредиту, за якого грошові кошти надаються в позику банками у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою кредитного процесу є позичковий банківський капітал. Банківський капітал значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитної угоди. Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником – юридичні та фізичні особи.
Строковість кредиту означає, що позики видаються на певний строк, протягом якого вони повинні бути повернені. Повернення кредиту забезпечується безперервністю кругообігу коштів з переходом їх в завершальній стадії в грошову форму. Платність кредиту полягяє у кредитуванні банком за певну плату, яка називається процентом. Розмір процента встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, акумульованих для даного кредиту, витрат на ведення банківської справи і забезпечувала одержання доходу. Забезпеченість кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів з метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників. На сьогодні у банківській практиці найбільш розповсюдженими є такі форми забезпечення кредитів: застава майна, гарантія або поручительство, страхування кредиту та інші. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Короткострокові кредити надаються для накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, товарів, для інвестування, викупу державного майна, для споживчих цілей громадян. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника, формування та збільшення статутного фонду.
Основними джерелами формування кредитних ресурсів є власні кошти банку, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.
Фото Капча