Дослідження короткострокового кредитування і визначення напрямків вдосконалення комерційних банків

Так, зокрема відділеннями “Кредобанк”, “Тас-Комерцбанк” та іншими комерційними банками в практичній діяльності керуються Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Положенням Національного банку України “Про кредитування” іншими нормативними актами про регулювання діяльності комерційного банку і процентної політики. На підставі вищеперелічених документів розробляються внутрішньобанківські Положення “Про кредитування” або Кредитна політика, які допомагають визначити основні положення і обмеження діяльності Банку по веденню операцій, що містять кредитний ризик і найбільш ефективно проводити кредитні операції, зводячи до мінімуму втрати від кредитного ризику.

Видача кредиту здійснюється конкретній юридичній особі, зареєстрованій як суб’єкт підприємництва, відповідно до Положення “ Про державну реєстрацію підприємницької діяльності” від 29. 04. 94р., або фізичній особі. [3; 49]

Процес кредитування передбачає безумовне додержання принципів.

Принципи кредитування- основні положення банківської системи та кредитного механізму, що визначають сам процес кредитування. До основних принципів кредитування, яких повинні дотримуватися як кредитори так і позичальники, належать: цільовий характер, повернення, строковість, платність та забезпеченість кредиту.

До основних принципів кредитування, яких повинні дотримуватися як кредитори так і позичальники, належать: цільовий характер, повернення, строковість, платність та забезпеченість кредиту.

Принцип цільового характеру кредитування припускає вкладення позичкових коштів в конкретні господарчі процеси, на строго визначені цілі. Принцип повернення кредиту. Особливість кредитного методу інвестування полягає у тому, що він не тільки передбачає повернення одержаної позики, але і сплати позичкового процента. Тому повернення кредиту зумовлене як кредитоспроможністю позичальника, так і наявністю в нього документально підтверджених (перевіряється на етапі надання заяви на отримання позики) і фактично існуючих (що з’ясовується протягом кредитного періоду) джерел надходження грошових доходів, які залишаються після покриття поточних витрат і можуть використовуватись для погашення заборгованості та виплати відсотків за користування кредитом. Окрім прибутку, кредити можуть погашатися за рахунок інших джерел: виручки від реалізації майна, взятого банком у заставу, гарантії або поручительства третьої особи, страхових відшкодувань.

Принцип строковості полягає у наданні кредиту на певний термін, обумовлений в кредитному договорі. Умова надання позики на певний термін може бути сформульована в кредитному договорі. Банки можуть надавати відстрочку повернення позики, стягуючи за це підвищений процент. Від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість надання нових кредитів, оскільки одним із важливих кредитних ресурсів є повернені позики.

У світовій банківській практиці винагорода банку за кредит складається з двох головних елементів: відсотку за користування позикою та комісії за відкриття кредитної лінії (commitment fee), яка враховує витрати, пов'язані з оформленням позики, перевіркою її забезпечення, аналізом кредитоспроможності та індексацією платежів.

Вартість кредиту – це сума, яку позичальник платить кредитору за користування кредитом. Вартість кредиту можна розрахувати за формулою:

 , (1. 2)

де Клім – ліміт (сума) кредиту; Тсер. – середній термін кредиту; r0 – загальна річна ставка відсотку, тобто основна ставка по кредиту плюс комісії (у відсотках річних), а також інші витрати, пов’язані з отриманням кредиту, наприклад, страхові внески, плата за правничі та інші послуги.

За користування кредитом позичальник вносить плату у вигляді річних відсотків від суми позики. Ставка відсотків встановлюється кожним банком індивідуально так, щоб покривалися витрати банку по залученню кредитних ресурсів. Маржа – різниця між ставкою, за якою банк нараховує відсотки на суму виданих клієнтом кредитів, і ставкою, за якою банк сплачує відсотки по залучених кредитних ресурсах.

Принцип забезпеченості означає, що у формі носія гарантії повернення позики виступає застава майна або майнових прав.

Розмір позики під заставу визначається у відсотках від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Перевищення ціни застави над сумою кредиту є гарантією компенсації ризику втрати, пов’язаною із зміною ціни застави. Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, повинна бути не меншою розміру кредитної заборгованості, бути вільною від застави та зобов’язань позичальника перед іншими кредиторами.

Зауважимо, що забезпечення – це остання лінія захисту для банку, і рішення про надання кредиту завжди повинно спиратися на переваги проекту, що фінансується, а не тільки на привабливість забезпечення.

Відсотки, які сплачує позичальник за користування короткостроковими банківськими кредитами, відносять на собівартість продукції та до валових витрат при оподаткуванні прибутку.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банку, затверджених постановою Правління НБУ від 25. 09. 97 р. №316.

 

 

Організація кредитних взаємовідносин банку і клієнтів визначається багатьма факторами, які включають стратегію і тактику банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та власного капіталу, кредитну політику банку тощо. Виділення і розгляд такого цілісного поняття, як “кредитний процес”, дозволяє комплексно проаналізувати всі складові та етапи механізму банківського кредитування. Кредитний процес-це рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У ході кредитного процесу відбувається послідовна зміна стадій механізму банківського кредиту. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їхньої