Дослідження короткострокового кредитування і визначення напрямків вдосконалення комерційних банків

До послуг кредитного характеру, що надаються банкамиґ підприємствам, належить факторинг – система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торгівельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попереднньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема, обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції. Згідно з конвенцією про факторингові операції 1988 року операція вважається факторинговою, якщо задовільняються принаймі дві з чотирьох умов:

Наявність кредитування у формі оплати позикових зобов”язань

Облік дебіторської заборгованості підприємства-постачальника

Інкасування дебіторської заборгованості підприємства-постачальника

Страхування підприємства-постачальника від кредитного ризику.

Підприємству відкривається факторинговий рахунок, де здійснюється облік усіх операцій з факторингу. Факторингом користуються підприємства малого та середнього бізнесу, яким частіше бракує оборотних коштів. Класифікацію факторингових операцій подано в табл. 1. 1.

Практично суть факторингу зводиться до такого. Банк купує в підприємства-постачальника право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції і перераховує постачальнику 70-90% суми коштів за відвантажену продукцію в момент надання всіх необхідних документів. Після отримання платежу від покупця банк перераховує продавцю залишок коштів (30-10%) за мінусом відсотків за факторинговий кредит та комісійної винагороди. Недоліком факторингу для підприємства є вища вартість цієї послуги порівняно зі звичайним кредитом.

 

Таблиця 1.1

Класифікація факторингових операцій

Ознаки класифікаціїВиди факторингових операцій

1. Місцезнаходження суб’єктів факторингових операцій1. 1. Внутрішній факторинг

1. 2. Зовнішній факторинг

2. Ступінь охоплення факторингом продукції, що реалізується2. 1. Оплата всієї реалізованої продукції

2. 2. Оплата частини реалізованої продукції 

3. Спосіб повідомлення дебіторів підприємств3. 1. Відкритий факторинг

3. 2. Закритий факторинг

4. Форма взаємовідносин підприємства і банку4. 1. Факторинг з правом регресу

4. 2. Факторинг без права регресу

5. Повнота надання послуг5. 1. Повний факторинг

5. 2. Частковий факторинг

6. Порядок оплати розрахункових документів постачальника6. 1. Факторинг з попередньою оплатою

6. 2. Факторинг без попередньої оплати

 

На сьогодні в Україні факторинг набуває все більшої ваги.

За підсумками роботи в першому кварталі 2007 року Укрсоцбанк збільшив портфель факторингових операцій до 225 млн. грн. Досягнутий результат дорівнює близько 30% факторингового портфеля всіх українських банків, що свідчить про лідируючі позиції на ринку факторингу. Станом на 1 квітня 2007 року Укрсоцбанк обслуговує понад 2100 дебіторів своїх клієнтів-постачальників по всій Україні. У 1 кварталі 2007 року банк прийняв на обслуговування більш як 50 тисяч товарних поставок на суму понад 500 млн. грн.

 

 

Кредитування є основним видом активних операцій. За період 2006 року питома вага кредитів зросла з 61, 96% до 66, 53% в загальному обсязі активів. Структура кредитного портфеля за об”єктами кредитування станом на 01. 01. 07 року була такою: кредити юридичним особам-58, 6% (на 01. 01. 06 року-66, 1%) - склали 128, 645 млрд. грн. ; кредити фізичним особам-30, 9% (24, 37% відповідно) -67, 841 млрд. грн. Кредитування дає можливість банку отримувати значні доходи. Так станом на 01. 01. 07 року структура процентних доходів склала: 50, 38% (56, 69% станом на 01. 01. 06 року) -від кредитів юридичним особам; 24, 89% (17, 67% відповідно) -від кредитів фізичним особам. Водночас кредитний процес супроводжується певними ризиками. Вони пов’язані із неповерненням позичальниками основного боргу і відсотків за позичками.

У процесі кредитування клієнтів комерційні банки завжди зустрічаються з суперечностями між дохідністю кредитних операцій, ризиками і ліквідністю вкладених в позички коштів. Чим більший дохід приносять позички, тим вищий ступінь кредитного ризику і нижча ліквідність вкладених у кредити активів, і навпаки. Якщо кредитна політика банку буде спрямована тільки на забезпечення високої ліквідності позичок, то він програє в конкуренції з іншими банками по прибутковості, а якщо пріоритетним буде прагнення тільки до високої прибутковості кредитів, то банк втратить платоспроможність, що межує з банкрутством. У зв’язку з цим у кредитній діяльності комерційного банку є прагнення до пошуку оптимального співвідношення між рівнями ефективності, ризику і ліквідності.

Комерційні банки повинні володіти певними заходами для запобігання виникнення збитків від кредитної діяльності, серед яких найважливіше значення мають правові. Тому правові, фінансові та економічні принципи кредитування знаходять свій прояв у кредитній політиці комерційного банку. Головними елементами ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена кредитна політика, якісне управління портфелем, ефективний контроль за кредитами і добре підготовлений для цієї роботи персонал. [30; 45]

Основні економічні і правові способи кредитування знайшли своє закріплення в чинному законодавстві України. Для найповнішого виконання ролі кредиту законодавство все актуальніше підходить до проблем кредитування, вдосконалюючи кредитну політику щодо банків. Однак, кредит буде виконувати тоді свою роль, коли одночасно поліпшиться виконання його функцій всіма установами кредитної системи.

Згідно Закону України “Про банки і банківську діяльність” ст. 17, 50 та п. 2. 2. Положення Національного банку України “Про порядок видачі банкам ліцензії