Дослідження короткострокового кредитування і визначення напрямків вдосконалення комерційних банків

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банку кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів.

Основними рисами сучасної структури кредитування є:

Кредитні операції здійснюються банком у межах його кредитних ресурсів.

Кредитна діяльність банку залежить від обов'язкових економічних нормативів, встановлених Національним банком України та визначених внутрішніми положеннями.

Базування кредитних операцій на договірній системі. Банк та клієнт укладають договір, в якому зазначаються умови та методи кредитування, права та обов'язки сторін. Уразі невиконання вказаних зобов'язань винна сторона несе вiдповiдальнiсть.

Перехід до таких форм кредитування, котрі забезпечують гарантоване повернення позик.

Значне місце займають мiжбанкiвськi позики для підтримання банками встановлених нормативів.

Аналогічність методів кредитування для всіх видів позичальників.

Кожний комерційний банк ставить за мету – забезпечити високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель містить сукупність всіх кредитів, наданих банком позичальникам на певну дату. Він характеризує величину капіталу, вкладеного банком в активні операції. Кредитний портфель включає зведену балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних щодо повернення.

Щомісячно, в другій декаді місяця, слідуючого за звітним, у регіональні управління НБУ подається звіт про стан кредитного портфеля комерційного банку, (30 файл), в якому зазначаються основні параметри кредитного портфеля: кредити, надані суб’єктам господарської діяльності (кредити надані за овердрафтом (недержавним підприємствам), кредити надані за внутрішніми торговельними операціями (недержавним підприємствам) ; – інші кредити в поточну діяльність (державним підприємствам, недержавним підприємствам) ; кредити в інвестиційну діяльність (недержавним підприємствам) ; кредити надані фізичним особам (на поточні потреби; кредити в інвестиційну діяльність). [2]

Банківський кредит надається при укладенні кредитного договору. Усі кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі договорів. Згідно з договором кожний із суб’єктів кредитних відносин бере на себе певні зобов’язання. Кредитний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

Склад органів, що вправі приймати кредитні рішення, їх обов'язки і порядок прийняття кредитних рішень регламентуються Положенням «Про кредитний комітет і кредитні комісії філій Банку». Такі Положення сьогодні розроблені в кожному комерційному банку.

Межі повноважень органів по прийняттю кредитних рішень визначаються рішеннями Правління Банку.

Встановлення лімітів на право Філій самостійного прийняття кредитного рішення проводиться диференційовано по кожній філії, у залежності від досвіду менеджменту і якості кредитного портфеля Філії Банку.

Межі повноважень філій Банку по прийняттю кредитних рішень затверджують рішеннями Правління і переглядаються відповідно до «Порядку встановлення філіям лімітів на прийняття рішень щодо здійснення кредитних операцій».

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має банк. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк повинен повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, за врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком усім позичальникам, з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Філія може бути позбавлена права прийняття кредитних рішень у випадку погіршення якості кредитного портфеля, недотримання філією кредитних процедур і економічних нормативів, інших порушень.

Рішення про надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту приймається колегіально більшістю голосів і оформляється протоколом.

 

 

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту – вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг). Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями. Метою дослідження будуть різновиди саме короткострокового кредитування, які сьогодні практикуються в банківській системі та забезпечують потребу як суб”єктів господарювання, так і фізичних осіб в додаткових коштах.

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру (рис. 1. 1).

 

Рис. 1. 1 Види банківського кредитування

 

Строковий кредит- це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

Кредитна лінія – це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми. Кредитна лінія відкривається переважно на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді,