Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Економічна природа та особливості розвитку освітнього потенціалу України

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
55
Мова: 
Українська
Оцінка: 
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
 
КАЛЕНЮК ІРИНА СЕРГІЇВНА
 
УДК 33. 111. 66
 
Економічна природа та особливості розвитку освітнього потенціалу України
 
Спеціальність 08. 01. 01 – економічна теорія
 
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук
 
Київ 2002
 
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі економічної теорії та аграрної політики Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України.
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, Ніколенко Юрій Васильович, Академія муніципального управління, завідувач кафедри економіки.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Врублевський Віталій Костянтинович, Інститут соціології НАН України, головний науковий співробітник доктор економічних наук, професор Дмитренко Геннадій Анатолійович, Міжрегіональна академія управління персоналом, завідувач кафедри управління персоналом доктор економічних наук, професор Куценко Віра Іванівна, Рада по вивченню продуктивних сил НАН України, завідувач відділом дослідження проблем розвитку і розміщення галузей соціальної сфери.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальність теми. Формування цивілізованої ринкової системи господарювання в Україні відбувається на грунті складного становлення української державності та демократизації суспільного життя. Вирішальна роль у здійсненні глибинних соціально-економічних перетворень належить людському чиннику, якісні рушії якого формуються освітою – органічною складовою народногосподарського відтворювального процесу. Значення освіти особливо зростає за умов сучасного трансформаційного періоду, коли необхідно забезпечити такі зміни, які б визначали суспільний розвиток в напрямі глобального становлення постіндустріальної, інформаційної цивілізації.
Світовий досвід засвідчує, що основоположним елементом цього процесу виступає зростання значення знань та інформації – надзвичайно важливих, конче необхідних ресурсів для розвитку суспільства, що докорінно перетворює всю систему суспільних відносин і практику господарського життя, оскільки знання та інформація мають дуже специфічні, відмінні від традиційних, матеріально-речових елементів, властивості. За такої ситуації суттєво змінюється і роль самої людини – як носія і генератора інформації, так і суб’єкта економічних відносин. І особливого значення в цьому контексті набуває освіта як сфера, призначенням якої виступає передача і поширення знань та інформації з метою забезпечення поступального розвитку суспільства.
Актуальність наукового пізнання економічної природи освіти, аналізу проблем її соціально-економічної ефективності зумовлюється передусім дедалі більшим зростанням ролі і значення освітнього потенціалу в забезпеченні суспільного прогресу. Водночас, вона пояснюється і складністю вирішення економічних проблем у такій важливій, специфічній сфері суспільної діяльності, що відноситься до нематеріального, духовного виробництва. З одного боку, освіта – це сфера, призначенням якої виступає збереження і збагачення тих знань, якими володіє людство, духовний розвиток людини, культури, в цілому цивілізації. З іншого – ця сфера за умов ринкової економіки функціонує на економічних засадах, потребує всебічного врахування суспільних затрат та оцінки одержаних результатів. Державний характер фінансування, відсутність орієнтації в діяльності закладів освіти на отримання прибутку не усувають необхідності ефективнішого використання народногосподарських коштів та всього потенціалу освітньої галузі.
Освіта, як засвідчує історичний розвиток людства, поступово входила в економічні дослідження з розвитком політичної економії. Починаючи з визнання її продуктивної природи класиками економічної теорії В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, А. Маршаллом, освіта сама по собі та окремі її питання дедалі більше стають об’єктом уваги вчених-економістів. В середині та другій половині ХХ століття основною проблемою економічних досліджень постає намагання квантифікувати, відбити у певній кількісній, факторній залежності вплив освіти, її соціальних потенцій на економічне зростання суспільства.
Продуктивна природа суспільних витрат на освіту стала предметом наукового аналізу багатьох вчених за кордоном, зокрема, відомої концепції “людського капіталу”, у витоків формування якої стояли Т. Шульц, Г. Беккер, Б. Вейсброд, Дж. Мінцер. Надалі ці дослідження продовжилися у працях М. Блауга, У. Боуена, Е. Денісона, Ф. Махлупа, Г. Псахаропулоса, Л. Туроу, Л. Хансена, Ф. Уелша та інших науковців, основна увага яких присвячена вивченню проблем економічної ефективності інвестицій в людину.
Розрахунки народногосподарського ефекту від витрат на освіту починаються ще в 30-х роках в працях академіка С. Струмиліна, надалі дослідження економічної ефективності освіти продовжується О. Анчішкіним, О. Дайновським, А. Добриніним, С. Дятловим, В. Марцинкевичем, В. Жаміним, Є. Жильцовим, Р. Капелюшніковим, В. Комаровим, С. Костаняном, Г. Єгіазаряном, В. Єрошиним, С. Зарецькою, Б. Ременніковим, Л. Тульчинським, М. Хроменковим, В. Щетиніним, Б. Рябушкіним, Л. Якобсоном та ін. Завдяки ним та багатьом іншим вченим була сформована така галузь науки та навчальна дисципліна, як економіка освіти.
Дослідження процесу зростання економічної ролі освіти в суспільному розвитку і, зокрема, соціально-економічні проблеми підготовки кваліфікованих трудових ресурсів в системі закономірностей функціонування ринку праці, розглядаються в роботах таких вчених, як Л. Безчасний, Д. Богиня, Б. Данилишин, М. Долішній, С. Злупко, Л. Кривенко, К. Кривенко, В. Козак, Е. Лібанова, І. Лукінов, С. Мочерний, С. Пирожков, А. Чухно, М. Шаленко та інших вітчизняних дослідників. Питання організації та управління системою освіти висвітлюються в дослідженнях Г. Дмитренка, К. Корсака, В. Лугового, В. Паламарчука, Н. Островерхової. Проблеми визначення потреби народного господарства в кваліфікованих кадрах розкриваються А. Головачем, Н. Павловською, В. Савченко, Г. Таукач. Науковий аналіз функціонування галузей невиробничої (соціальної) сфери, у тому числі і освіти, розвитку ринку освітніх послуг здійснено в працях Й. Бескида, М. Карліна, В. Куценко, В. Лагутіна, В. Новікова, Г. Оганяна, В. Граніш, Г. Щокіна, В.
Фото Капча