Економічна природа та особливості розвитку освітнього потенціалу України

Розділ 1. Освіта як предмет економічного дослідження. Упродовж історії, становлення і прогресу людського суспільства, разом з формуванням освіти, як цілісної системи, стрімко зростає усвідомлення важливості її ролі в суспільному житті. В процесі формування загальнотеоретичної економічної науки – політичної економії – поступово визнається економічне значення та економічна функція освіти в суспільстві. Особливо це помітно у ХХ столітті, коли стрімкі темпи науково-технічного прогресу зумовили зростання значення освіти як системи формування кваліфікаційного потенціалу людських ресурсів, широкомасштабної сфери діяльності з власним економічним механізмом функціонування та важливого чинника, що істотно впливає на природу соціально-економічних процесів в суспільстві. В другій половині того ж століття освітній чинник почав враховуватися в багатьох концепціях як важлива складова процесу економічного зростання і навіть як визначальний фактор. Згодом у 60-80-х роках сформувалася така галузь науки та навчальна дисципліна, як економіка освіти. Продуктивна природа витрат на освіту стала предметом дослідження західної економічної науки. Розвиток цих проблем зумовив появу в 60-х роках ХХ століття в США концепції “людського капіталу”, основні засади якої були обгрунтовані Т. Шульцем, Г. Беккером, Дж. Мінцером, Л. Хансеном та іншими дослідниками.

Основна увага в дослідженнях теоретиків “людського капіталу” звернута до проблем економічної ефективності інвестицій у людину. З усіх видів “людських інвестицій” найбільшою мірою підлягає економічному аналізу освіта, зростання доходу в результаті якої можна кількісно визначити. В цих дослідженнях переважав монетарний підхід до аналізу людського капіталу, порівняння грошових витрат та віддач від прийняття рішень щодо інвестицій в освіту.

На основі грунтовного вивчення теоретичного надбання світової економічної науки автор дисертації ставить і вирішує завдання формулювання теоретико-методологічних підходів до дослідження економічної ролі освіти в досягненні сталого розвитку суспільства. З цією метою автором зроблено спробу розробки наукового понятійного апарату, зокрема акцентується на необхідності розуміння, тлумачення освіти в широкому і вузькому значенні. В широкому розумінні освіта розуміється як широкомасштабний процес, що охоплює всі види свідомого і несвідомого впливу суспільства на людину задля передачі потрібної йому інформації та знань.

Засвоєння знань та оволодіння навичками соціальної та трудової поведінки відбувається людиною не тільки у системі формальної освіти, а й у сім’ї через сімейну освіту і виховання, самоосвіту та через вплив соціального середовища. Освіта батьків виступає нагромадженим освітнім потенціалом, що виступає основою, фундаментом освіти дітей. Виховання в сім’ї є базовим, первинним, саме тут закладаються основи людської особистості, і вже потім воно доповнюється вихованням у системі формальної освіти. Причому в структурі сімейного виховання особливу роль відіграє дух, атмосфера моральності, спільності, міжособових відносин. Цей дух є водночас концентрованим виразом накопиченого досвіду попередніх поколінь сімей, і новоутворенням, що виникає і формується в кожному даному випадку на основі особистого досвіду та освіти батьків. Вплив середовища на формування особистості несе в собі і багаторічний досвід спільноти, і цілеспрямовану інформацію (наприклад, через засоби масової інформації). В даному аспекті важливу роль відіграють нематеріальні, невідчутні елементи: той дух спільності, що виникає в кожному даному середовищі і втілює в собі весь нагромаджений досвід національного і міжнародного, культурного, соціального, економічного та політичного розвитку. Він не є простою сумою освітніх потенціалів всіх людей даної спільноти. Це новоутворення, що є похідним від них, є результатом їх взаємодії, взаємовідносин і взаємного намагання спільно досягати одних цілей.

У вузькому значенні освіта виступає сферою здійснення конкретної суспільної діяльності, системою, певним чином організованою, впорядкованою і спрямованою на досягнення конкретних цілей – це формальна система освіти. Функціонування такої системи соціально-економічної діяльності спричиняє необхідність налагодження власного ефективного механізму. Особлива складність цього завдання зумовлена специфікою освіти як суспільного блага, що не може продукуватися і розподілятися переважно за допомогою ринкового механізму.

Автором пропонується розглядати зміст освіти як суспільного феномену в таких аспектах: 1) освіта як процес передачі знань та інформації, втілення навичок та умінь; 2) освіта як результат, як сума суспільно-значимих знань; 3) освіта як організаційно-економічна система, тобто як галузь соціально-економічної діяльності суспільства.

Освіта як процес передачі знань являє собою здійснення певної діяльності – освітньої діяльності, яка на відміну від навчальної діяльності є більш комплексним поняттям. Освітня діяльність – уособлює всю сукупність дій різноманітних суб’єктів суспільства з передачі і засвоєння знань та інформації. Поряд з безпосереднім процесом навчання (вихованням, пізнанням) вона включає і дії щодо налагодження механізму функціонування освітньої сфери: організації єдиної системи освіти, управління нею, фінансування тощо. В дисертації обгрунтовується таке структурування категорійного, наукового поняття освітньої діяльності: 1) організація системи освітньої діяльності; 2) організація навчального процесу; 3) управління системою освіти; 4) формування фінансового механізму освітньої галузі.

Результатом освітньої діяльності виступає саме та сума знань, що реально засвоєна людиною і виступає освітнім потенціалом для продукування в подальшому нових знань. Останнє залежатиме від багатьох факторів, що визначаються як особистими здібностями, талантами, обдаруваннями людини для творчого застосування отриманих знань, так і здатністю суспільного середовища створити необхідні сприятливі умови для цього творчого використання. Тим часом, метою освіти є не просто передавання суми певних знань, а сформування за їх допомогою такого комплексу знань, умінь, навичок, який