Економічний механізм відтворення ефективної зайнятості

Проведений аналіз показав, що співвідношення конкурентних і монопольних сил на ринку капіталу багато в чому визначає механізм формування зайнятості на мікрорівні. Максимальна ефективність функціонування ринку капіталу досконалого типу сприяє безперешкодному “переливу” робочих місць між сферами економічної діяльності. В сучасній Україні обмежена кількість ефективних банків заважає розвитку конкурентного середовища на ринку капіталу. Значна іммобільність фізичного капіталу в країні негативно позначається на ефективності сукупної зайнятості.

Сучасний ринок освіти є також недосконалим. В колишньому СРСР освіта, в тому числі і вища, була безплатною, що при обмеженості місць у вузах обумовлювало значні конкурси при вступі в інститути та університети. В той же час існували неписані обмеження при прийомі до окремих вищих навчальних закладів, на окремі спеціальності, що одночасно були обмеженнями конкуренції за певні вакансії (у партійно-господарській номенклатурі, наприклад). Фактором, що обмежувала (і до певної міри нині обмежує) змагальність абітурієнтів при вступі до вузів, особливо столичних, була вимога прописки для влаштування на роботу. Таке положення аж ніяк не сприяло бажанню іногородньої молоді навчатися за рядом спеціальностей у великих містах, оскільки тільки в цих містах можна було згодом одержати роботу.

Встановлено, що в умовах сучасної змішаної економіки ринок освіти ближче всього знаходиться до моделі монополістичної конкуренції, оскільки існує багато видів різноякісної освіти з різними ухилами, методиками. Відсутність уніфікованості в освіті багато в чому обумовлена постійними змінами в потребах ринку праці.

У розділі 6 “Роль розподілу за працею у формуванні ефективної зайнятості” на основі аналізу робіт Дж. М. Кейнса, К. Маркса, Д. Рікардо, А. Сміта, сучасних вчених обгрунтовується необхідність такої організації зарплати, яка б найбільшою мірою відповідала характеру і рівню розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, стимулювала ефективну зайнятість. Автор показує, що під час переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки жорсткість бюджетного обмеження домогосподарств зростає, що підвищує роль зарплати як регулятора пропозиції праці.

Функцією зарплати є забезпечення оптимального розподілу і перерозподілу працівників між професіями, посадами, кваліфікаціями, регіонами, галузями. Розподіл за трудовими витратами та за результатами праці сприяє ефективному розміщенню трудових ресурсів. Щоб служити фактором розподілу і перерозподілу праці, диференціація оплати в кількісному відношенні повинна бути значною.

Відповідно до поглядів А. Сміта та неокласиків компенсуючі відмінності в оплаті праці – це розходження в ставках оплати, які зрівнюють привабливість різних професій. В розділі обгрунтовується висновок, що існуючі в Україні міжпрофесійні, міжкваліфікаційні розходження в оплаті праці не сприяють оптимізації пропозиції праці, що пов’язано, зокрема, з втратою тарифною системою її регулюючої функції. Досить актуальною для України є гедоністична модель заробітної плати Ш. Розена, в якій зіставляються різні ступені неприйняття працівниками “незручностей” робочих місць, з одного боку, і матеріальна зацікавленість підприємств шляхом технологічних удосконалень скоротити ці “незручності”, з іншого.

Оплата праці регулює попит на робочу силу, оскільки зарплата є частиною витрат підприємця, а також елементом сукупного попиту на готову продукцію. Встановлення мінімального рівня оплати праці є як регулятором величини попиту на працю, так і регулятором рівня використання робочої сили.

Існує взаємозв’язок змін у рівнях зайнятості та оплати праці при адаптації підприємства до кон’юнктури ринку. Рішення роботодавця про те, в якій мірі доцільно скорочувати попит на працю при погіршенні кон’юнктури залежить від свободи підприємства у варіюванні оплати праці. Варто визнати, що в Україні висока гнучкість оплати праці і ринку праці в цілому досягається як за рахунок відкритої інфляції (1992-1995 р.), так і за рахунок прихованої інфляції, що набула в останні 5 років форми невиплати людям зароблених грошей. Можливість не платити за працею зберігає робочі місця, підтримує попит на працю на стабільному рівні навіть при значному погіршенні виробничо-комерційних і фінансових показників діяльності українських підприємств. Таким чином, невиплата зарплати є одним з проявів її гнучкості, своєрідним амортизатором коливань попиту.

Заробітна плата покликана врівноважувати попит та пропозицію на ринку праці. Існуючий в Україні рівень оплати праці мало сприяє встановленню ринкової рівноваги. При визначенні рівноважної оплати на вітчизняному ринку праці необхідно враховувати тіньову складову трудових доходів. В теоріях ефективної зарплати Дж. Акерлофа, Дж. Стигліца, С. Шапіро а також на практиці в розвинутих країнах вважається за доцільне підтримувати ставки оплати, які перевищують рівноважний рівень.

У розділі 7 “Відтворення ефективної зайнятості в умовах невизначеності” з’ясовано, що недосконалість інформації, якою володіють учасники ринку праці, не сприяє встановленню на цьому ринку ефективної зайнятості. Інформаційні сигнали на ринку праці відіграють певну роль в раціональних рішеннях суб’єктів цього ринку. Під час переходу від адміністративно-командної економіки до ринкової система сигналів в трудовій сфері змінюється. Це стосується, зокрема, таких “сигнальників” для роботодавця, як рівень освіти, досвід роботи здобувача робочого місця.

Існують різноманітні ризики, яким підлягають суб’єкти ринку праці, працівники, зокрема. Це ризики втрати роботи; одержання освіти, яку потім не