Експериментальне дослідження педагогічних умов морального виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі

Василь Андрійович говорив: “Ніхто не вчить маленьку людину: “Будь байдужим до людей, ламай дерева, зневажає красу, вище за все став своє особисте”. Вся справа в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру і роблять це уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Навчають злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Чине вчать ні добра, ні зла – все одно буде зло, тому що і людиною його треба зробити”.

В. О. Сухомлинський вважав, що “непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранньому підлітковому віці, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає”[26, 170].

Н. І. Болдирєв відзначає, що специфічною особливістю морального виховання є те, що його не можна відокремити в якийсь спеціальний виховний процес. Формування морального обличчя протікає в процесі все багатогранної діяльності дітей (ігри, навчання), в тих різноманітних відносинах, в які вони вступають у різних ситуаціях зі своїми однолітками, з дітьми молодше себе і з дорослими. Тим не менше, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, що передбачає певну систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій [6, 102].

Розглядаючи систему морального виховання, Н. Є. Ковальов, Б. Ф. Райський, Н. А. Сорокін розрізняють кілька аспектів:

По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя та учнівського колективу у вирішенні певних педагогічних задач, а всередині класу – єдність дій всіх учнів.

По-друге, використання прийомів формування навчальної діяльності моральним вихованням.

По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовплив виховуються в даний момент моральних якостей у дітей.

По-четверте, систему морального виховання слід вбачати і в послідовності розвитку тих чи інших якостей особистості в міру зростання і розумового дозрівання дітей[14, 198].

У формуванні особистості молодшого школяра, з точки зору С. Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей, що складають основу поведінки.

У цьому віці дитина не тільки пізнає сутність моральних категорій, але й вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях оточуючих, власних вчинках[25, 58].

На визначення ролі планування, як у навчальній діяльності, так і в моральному поведінці дітей молодшого шкільного віку було спрямовано увагу таких учених як Л. А. Матвєєва [20], Л. А. Регуш [4] і багатьох інших. У своїх дослідженнях вони звертаються до формування моральних мотивів поведінки, оцінки і самооцінки моральної поведінки.

Процес виховання в школі будується на принципі єдності свідомості і діяльності, виходячи з якого формування і розвиток стійких властивостей особистості можливо при її активній участі в діяльності.

У результаті регламентованого характеру процесу, обов'язкового систематичного виконання навчальних доручень у молодшого школяра складаються моральні знання, характерні для навчальної діяльності, моральні відносини, вказує І. Ф. Харламов.

Навчальна діяльність, будучи в молодшому шкільному віці провідною, забезпечує засвоєння знань у певній системі, створює можливості для оволодіння учнями прийомами, способами вирішення різних розумових і моральних завдань.

Учителю належить пріоритетна роль у вихованні та навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Учитель завжди є для учнів прикладом моральності і відданого ставлення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні[30, 541].

Специфічною особливістю процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені в часі.

Процес морального виховання динамічний і творчий: вчителі постійно вносять до нього свої корективи, спрямовані на його вдосконалення[3, с. 386].

Всі фактори, що обумовлюють моральне становлення і розвиток особистості школяра, І. С. Мар'єнко розділяє на три групи: природні (біологічні), соціальні та педагогічні. У взаємодії із середовищем і цілеспрямованими впливами школяр соціалізується, здобуває необхідний досвід моральної поведінки.

На моральне формування особистості впливають багато соціальних умови і біологічні фактори, але вирішальну роль у цьому процесі відіграють педагогічні, як найбільш керовані, спрямовані на вироблення певного роду відносин.

Одне із завдань виховання – правильно організувати діяльність дитини. У діяльності формуються моральні якості, а виникають відносини можуть впливати на зміну цілей і мотивів діяльності, що в свою чергу впливає на засвоєння моральних норм і цінностей організацій. Діяльність людини виступає і як критерій його морального розвитку.

Розвиток моральної свідомості дитини відбувається через сприйняття і усвідомлення змісту впливів, які надходять і від батьків і педагогів, які оточують людей через переробку цих впливів у зв'язку з моральним досвідом індивіда, його поглядами і ціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини зовнішній вплив набуває індивідуальне значення, таким чином, формує суб'єктивне ставлення до нього. У зв'язку з цим, формуються мотиви поведінки, прийняття рішення і моральний вибір дитиною власних вчинків. Спрямованість шкільного виховання і реальні вчинки дітей можуть бути неадекватними, але зміст виховання полягає в тому, щоб досягти відповідності між вимогами належної поведінки і внутрішньої готовності до цього.

Необхідна ланка в процесі морального виховання-моральне просвітництво, мета якого – повідомити дитині сукупність знань